Кожна наука потребує чітко сформованого та впорядкованого понятійного апарату. Не є виключенням і страхова наука та практика. На сьогоднішній день, визначення понятійного апарату страхової сфери, а також його використання у практичній діяльності являється значною проблемою, тому що існує багато точок зору різних дослідників та науковців з цього приводу. Даний аспект призводить до розходжень у тлумаченні сутності, як окремих понять, так і механізму здійснення процесу страхування в цілому. В свою чергу, це створює умови для неоднозначного сприйняття місця страхування в економічній системі та суспільстві. Важливими поняттями у функціонуванні страхової сфери є економічний та страховий інтерес. Різні підходи до тлумачення цих термінів викликають велику кількість протиріч юридичного характеру, бо страхування, окрім економічних відносин, відображає ще й цивільно-правові відносини, що уособлюються в договорі страхування. Тому, однозначність та чіткість даних понять є, безумовно, важливим аспектом страхової діяльності. Вищезазначене обумовлює актуальність розгляду питань, які пов’язані з поняттям інтересу в страхових відносинах.
Науковці тлумачать поняття інтересу, як усвідомлену потребу, яка характеризує відношення людей до предметів, явищ дійсності, що мають для них важливе значення [3]. Визначення рушійних сил всіх економічних процесів, які виникають у суспільстві, завжди призводять до появи проблеми економічних інтересів. Економічний інтерес є важливим чинником розвитку економічних відносин, але вимагає взаємодії з іншими факторами, що мають ціннісний характер. Без таких факторів він просто не діє. У сучасних умовах, економічні інтереси зазнають певної зміни свого змісту, що викликає зміни і в характері взаємодії суб’єктів економічних відносин у процесі їх реалізації. Під час процесу страхування суб’єкти взаємодіють також керуючись своїми інтересами. Їхні інтереси – це, перш за все, інтереси, спрямовані на задоволення своїх потреб в страховій сфері.
Страхування, як економічна та суспільна категорія, являє собою відносини, в яких бере участь кілька суб’єктів, які мають свій інтерес функціонування. Вони характеризуються певним рівнем суперечності, виникають, розвиваються та припиняють своє існування, а також мають конкретну мету реалізації. Страхові відносини, як і будь-які економічні, формуються під впливом взаємодії попиту та пропозиції, і виникають між страховиком та страхувальником з приводу захисту конкретного об’єкта, який має практичне втілення у матеріальних та нематеріальних цінностях [1]. Тому, можна зробити висновок, що страховий інтерес тісно пов'язаний із сутністю об’єкта страхування. Страховий інтерес, перш за все, реалізовується через задоволення майнового інтересу людини – її свідомої потреби в захисті свого майна. Можна виділити етапи появи страхового інтересу:
• наявність майна у суб’єкта;
• усвідомлення наявності ризику, пов’язаного з майном;
• поява майнового інтересу щодо збереження або захисту майна;
• поява страхового інтересу;
• страхування майна.
Страховий інтерес, який виникає на основі майнового, має три складові: матеріальну (виплата, відшкодування при настанні страхової події), юридичну (виникає страхове зобов’язання, яке є юридично врегульованим) та психологічну (проявляється у забезпеченні відсутності страху у суб’єкта за застраховане майно)[2]. У загальному розумінні, страховий інтерес – це передумова виникнення потреби у страхових відносинах. У матеріальному сенсі – це страхова сума, в яку будуть оцінені збитки, спричинені настанням страхового випадку. Тому, страховий інтерес є поняттям, яке стосується суто страхувальника, і не має відношення до страховика.
Щодо страховика, то він має економічний інтерес у страхових відносинах. Такий інтерес пов'язаний з отриманням доходу, в результаті надання страхових послуг. Держава, яка у відносинах страхування не приймає безпосередньої участі, а тільки регулює їх, також має свій інтерес. Він проявляється в підвищенні рівня сталості економічної системи за рахунок використання страхування як інструменту відтворення, мобілізації через страховика інвестиційних ресурсів [2].
Функціонування страхової сфери забезпечується поєднанням інтересів всіх суб’єктів страхових відносин. Якщо охарактеризувати ідеальні страхові відносини через призму поняття інтересу, то можна зазначити наступне: страхувальник реалізує свій страховий інтерес, отримуючи, за відповідну плату, страхову послугу; страховик реалізує свій економічний інтерес, отримуючи дохід; держава має економічний інтерес, отримуючи дешеві інвестиційні ресурси та надходження у вигляді податків та обов’язкових зборів за страхову діяльність, тим самим підтримуючи сталість економічної системи в цілому.
Отже, роблячи висновок, зазначимо, що для ефективної діяльності страхової сфери потрібна система страхових відносин, в основі якої знаходяться економічний та страховий інтерес. Проведений нами аналіз даних категорій говорить про те, що це різні за змістом поняття. Об’єктом страхових відносин виступає майновий інтерес, який для страхувальника є страховим інтересом, і для інших суб’єктів – економічним. Функціональність страхової системи забезпечується синтезом та гармонізацією інтересів усіх суб’єктів страхових відносин. Тож, поняття інтересу – є дуже важливим аспектом під час виникнення страхових відносин та діяльності страхової системи загалом.
Список використаних джерел:
1. Александрова М. М. Теоретичні основи оцінки фінансової корисності страхування/ М. М. Александрова // Облік і фінанси АПК.– 2005. – № 6.– С.14–18.
2. Зайцева Е. А., Савченко И. А. Экономический интерес и социокультурная интеграции/ Е. А. Зайцева, И. А. Савченко //Вестник Нижегородського университета им. Н. И. Лобачевского. – 2010. – № 2(1). – С. 332 – 339
3. Словник страхових термінів [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.insur-info.ru/dictionary
___________________________
Науковий керівник: Журавка О. С., ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України»
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter