Серед ключових факторів, що ілюструють використання та реалізацію механізмів управління природоохоронними проектами (МУПП) в Україні варто назвати такі:
– орієнтація державної та муніципальної системи управління природоохоронними проектами (СУПП) переважно на адміністративні механізми (методи та інструменти);
– недооцінка ролі та можливостей економічних механізмів на рівні усіх СУПП;
– недостатня поширеність та обмеженість у використанні організаційних методів.
Надамо окремі коментарі щодо зазначених факторів. В умовах домінування адміністративних МУПП в Україні недостатнього розвитку набули широко вживані у світовій практиці економічні методи та інструменти: механізми кредитування, пільгового оподаткування, цінового субсидіювання, формування ринку квот і торгових дозволів.
Світовий досвід напрацював ряд МУПП, переважно економічного характеру, які можуть бути систематизовані як механізми національного рівня, механізми окремих природоохоронних територій та механізми приватного фінансування природоохоронної діяльності і проектів за досліджуваними джерелами, а на нашу думку, можуть бути представлені окремими методами та інструментами МУПП
Попри окремі зусилля, які здійснюються в Україні у сфері функціонування СУПП різних рівнів, деякі з зазначених МУПП лише починають використовуватись. Так, поряд з досить відомими традиційними фіскальними механізмами, недостатньо використовуваними є механізми «борг в обмін на природу», національні лотереї, плата за послуги екосистеми, маркетинг з наголосом на благодійності, корпоративні та плановані пожертви, та ін.
Зокрема, щодо «боргу в обмін на природу», у світі починаючи з1987 року понад 125 млн. дол. США було перенаправлено на природоохоронну діяльність завдяки цьому механізму. Ініційованау 2003 р. з нагоди проведення конференції «Довкілля для Європи» у Києві подібна програма, на жаль, не отримала конкретних результатів[1].
Що стосується використання плати за послуги екосистем, в Україні є перші спроби брендування екологічно чистої продукції на прикладі чаїв «Карпатський» чи столових вод; втім, важко з’ясувати, чи надходять кошти на підтримку та відновлення територій, які забезпечують особливі якості продукту [1]. Маркетинг з наголосом на благодійності досить часто застосовується зарубіжними компаніями, що декларують свою вуглецеву нейтральність в рамках екологічної політики шляхом купівлі компенсаційних сертифікатів та має потенціал до застосування в Україні.
Використання МУПП переважно наднаціонального характеру стосується передусім пайового фінансування, спільної реалізації проектів, які, вимагають виконання ряду критерії та зобов’язань, що часто є утрудненим для українських урядових та корпоративних структур.
Необхідно також зауважити, що й існуючі МУПП економічного характеру, закріплені на законодавчому рівні (збори за використання природних ресурсів і забруднення довкілля, податкові пільги, система фінансування природоохоронних заходів, механізм відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення відповідного законодавства), реалізуються декларативно. Так, брак належного контролю за станом ресурсних податків і платежів призводить до недовиконання плану з їх адміністрування, механізми відшкодування завданих збитків та екологічної відповідальності не відпрацьовані, а отже нереалізованим залишається базовий принцип застосування економічних МУПП «забруднювач платить». Більше того, механізми оцінки завданих збитків, навколишнього середовища, екологічної експертизи та аудиту проектів впроваджуються лише окремими підприємствами, які зорієнтовані на концепцію соціально-відповідального бізнесу та сталого розвиткуна рівні їх корпоративних СУПП.
Як слушно зазначають Н. М. Костюченко, І. С. Мареха переважна частина організаційних методів (екологічне виховання, освіта, реклама тощо) в Україні належить до категорії перспективних, однак, на жаль, вони ще не є першочерговими[2].
Важливою перспективою для вирішення наведених протиріч, подолання негативних факторів та забезпечення дієвого впливу МУПП на показники сталого розвитку України, на думку фахівців ОЕСР, є реформування інструментів природоохоронної діяльності в рамках загальної «екологізації» оподаткування чи у контексті розробки стратегії зеленого росту за політичної та організаційної підтримки [3]
Вважаємо, що виконання вказаних рекомендацій зіштовхується з необхідністю удосконалення організаційно-економічного забезпечення СУПП різних рівнів, передусім державної. Саме вона має створити умови для координації і тісної співпраці усіх суб’єктів природоохоронної діяльності в Україні та реалізації перспективних МУПП у контексті забезпечення сталого розвитку.
Список використаних джерел:
1. Зміцнення фінансової стійкості природоохоронних територій України / Програма розвитку ООН в Україні. – К., 2011. – 196 с.
2. Костюченко Н. М. На шляху до вдосконалення системи методів державного управління природоохоронною діяльністю / Н. М. Костюченко, І. С. Мареха// Вісник СумДУ. Серія Економіка. – 2008. – С. 82-87.
3. Переориентация экономических и других финансовых инструментов для повышения экологической эффективности. Как разблокировать реформы в странах Восточной Евпропы, Кавказа и Центральной Азии. – ОЭСР. – 2012. – 40 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter