В умовах глобалізації економіки місце країни у світовому господарстві визначається її інтелектуальним потенціалом і рівнем його використання. Нині одним з найбільш значущих глобальних процесів є інтелектуалізація виробництва, що передбачає високу кваліфікацію працівників та постійне її підвищення. Тому пріоритетом економічної стратегії нашої країни сьогодні має стати накопичення кваліфікаційного потенціалу, що відбувається, перш за все, шляхом безперервного розвитку персоналу підприємств та організацій.
Проблеми дослідження інвестицій у розвиток економіки, у тому числі у формування людського капіталу, висвітлені у працях багатьох вчених, таких як: М. Ніколайчук, О. Чечель, В. Шевчук, О. Грішнова, С. Дятлов, Т. Кір’ян, В. Марцинкевич та інших. Однак продовження досліджень у даній сфері є актуальним з причини їх незавершеності й дискусійності окремих висновків.
Інвестування в людський капітал – вкладення індивідів, фірм, держави, громадських організацій в основні активи людського капіталу (освіту, науку, здоров’я, виховання дітей, міграцію, мотивацію праці, пошук економічно важливої інформації тощо) задля досягнення певного економічного результату (вищого доходу чи прибутку, зростання національного багатства) [1, с. 370].
Інвестування в розвиток та формування людського капіталу необхідно проводити в наступних напрямках: первинна освіта; охорона здоров'я; перекваліфікація; підвищення кваліфікації; психологічні фактори людського капіталу; посилення мотивацій працівників до підвищення якості своєї праці; міграція працівників; пошук економічно важливої інформації.
Для проведення ефективної інвестиційної політики розвитку та формування людського капіталу необхідно виконання двох важливих кроків – це створення додаткових робочих місць та стабільна соціальна політика держави. Взаємодія всіх цих факторів призведе до зростання рівня економіки України та надасть можливість країні зайняти лідируючі позиції на світовому ринку, підвищити життєвий рівень населення [2, с.87].
Оскільки інвестиції — це фінансово-економічна категорія, а їхня сутність зазвичай зводиться до ефективності (включно із соціально-економічним, медичним, демографічним та іншими аспектами, пов’язаними з виробництвом, збереженням і розвитком людини), то постає необхідність хоча б наближено визначити показник ефективності інвестицій у людський капітал. Це співвідношення створеної людиною протягом трудового життя доданої вартості та суспільно-необхідних витрат на «виробництво» нової людини [3, с. 132].
Таким чином, незважаючи на те, що людський капітал — це дорога субстанція суспільного буття, інвестиції в його створення та розвиток економічно і соціально вигідні. Інвестиції в людський капітал мають бути пріоритетним напрямом державної політики, оскільки ефективність суспільного виробництва прямо залежить від продуктивності праці фізично здорової людини, яка має належний професійний та інтелектуальний рівень.
Список використаних джерел:
1. Ніколайчук М.В. Формування та реалізація людського капіталу в системі сучасних економічних концепцій// Науковий вісник НЛТУ України: Збірник науково-технічних праць. – Львів: РВВ НЛТУ України, 2011. – Вип. 21.13. – С.368–373.
2. Чечель О.М. Інвестування у розвиток людини як пріоритетний напрям формування людського капіталу// Економіка та держава. – 2010. – № 3. – С. 86– 88.
3. Шевчук В.Я. Основи інвестиційної діяльності/В.Я. Шевчук, П.С. Рогожин.—К.: Генеза, 2007. — 384 с.
___________________________
Науковий керівник: Волкова Н.В., к. держ. упр., доцент, Дніпропетровська державна фінансова академія
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter