Актуальність теми аргументується тим, що використання робочої сили на підприємстві значною мірою залежить від організації праці, яка має забезпечувати раціональне поєднання всіх складових виробництва для досягнення найефективніших результатів.
Організація праці на підприємствах здійснюється в конкретних формах, різноманітність яких залежить від таких основних чинників: науково-технічний прогрес, психофізіологічні фактори, система організації виробництва, умови зовнішнього та внутрішнього середовища.
На сьогодні доводиться констатувати, що держава недостатньо стимулює процес повного використання людських ресурсів в поєднанні з засобами виробництва для досягнення високих кінцевих соціально-економічних результатів. Це обумовлене, перш за все, кризовою економічною ситуацією, яка склалася в країні в 2014 р. і набирає обороти зараз, нестачею фінансових ресурсів для підтримки і розвитку організації праці на вітчизняних підприємствах, недостатнім рівнем підготовки фахівців в галузі організації праці.
Крім того, колишні стратегії раціоналізації і постійне підвищення обсягу виробництва на сьогодні обмежені. Наразі потрібні нові концепції організації праці. На сьогодні є вкрай необхідним перехід до моделі гнучкого, децентралізованого та мінливого виробництва з інтеграцією планування, підготовки до роботи і контролю над якістю в безпосередній процес і організацію виробництва. Мета, в кінцевому рахунку, полягає в тому, щоб, використовуючи досі в основному дрімаючий творчий потенціал працівників, радикально очистити процеси і структури виробництва від усіляких втрат і тим самим домогтися відповідного зростання виробництва. Власна ініціатива працівників уже не повинна розглядатися як перешкода, як це є в строго нормованій та регламентованій системі, а має використовуватися як найважливіший ресурс. Таким чином, повинен бути забезпечений високий рівень мотивації, що дозволяє використовувати потрібний творчий потенціал. Тій же меті слугують і так звані «гуртки мотивації» і навчання кадрів всередині підприємств, де передаються професійні знання та вміння.
Практичну організацію праці на підприємстві можна наблизити до рівня наукової, якщо створити в апараті управління спеціалізовану службу вдосконалення організації управління і праці з безпосереднім підпорядкуванням її вищому керівництву.
Означені вимоги щодо вирішення проблемних питань в організації праці є підґрунтям для подальших наукових досліджень з удосконалення управлінського механізму діяльності підприємств, впровадження якого підвищить конкурентоспроможність персоналу не тільки на виробничих підприємствах зокрема, але й загалом по Україні.
Список використаних джерел:
1. Данюк В.М. Організація праці менеджера / Данюк В.М.. – К. : КНЕУ, 2010. – 267 с.
2. Матюха М.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посібник для дистанційного навчання. — К.: Університет „Україна”, 2007
3. С.Л. Решміділова, Н.А. Мул, М.І. Зелена Організація праці на підприємстві: основні завдання та напрями удосконалення // http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vchnu/Ekon/2009_4_3/066-069.pdf.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter