У сучасних умовах особливий інтерес для вчених-економістів і фахівців транспортної галузі представляє можливість використання логістичних методів на транспорті. При цьому основний вектор розвитку транспортної логістики орієнтований на оптимізацію перевезення вантажів. Транспортування розглядається як підтримуюча функція логістики, що забезпечує фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей між учасниками ланцюга поставок з мінімальними витратами.
Сучасні транспортні системи належать до категорії великих виробничо- і соціально-орієнтованих економічних систем і мають потребу в оптимальних управлінських рішеннях, що забезпечують функціонування й розвиток у складі інфраструктурних комплексів адміністративно-територіальних утворень: міст або регіонів з перспективою їх включення в структури міжрегіонального масштабу або країни в цілому. Це може бути досягнуте шляхом використання методології логістичної інтеграції [1].
У транспортній системі діють складні, багатофакторні, нестаціонарні потокові процеси (пасажирські, матеріальні, інформаційні, фінансові), що вимагають дослідження, опису й наступної оптимізації на основі використання аналітичного моделювання, адаптованого до методів логістичного адміністрування.
Значимим резервом підвищення ефективності управління є урахування і використання можливості самоорганізації у взаємодії структурних елементів логістичної системи. Оптимальність процесів може бути досягнута шляхом формування механізмів синхронізації матеріальних, фінансових і інформаційних потоків. Це вимагає переосмислення принципів і методів управління в системі транспорту.
Сучасна регіональна транспортна політика в сфері перевезень повинна бути спрямована на впорядкування ринкових відносин, підвищення керованості й досягнення ефективності функціонування системи транспорту. Проблеми взаємодії суб'єктів транспортного ринку визначають необхідність концентрації уваги на формуванні механізмів самоорганізації в регулюванні процесів надання транспортних послуг на транспорті. Це обумовлено тим, що регіональний транспортний комплекс має мультиплікативний ефект, що проявляється у взаємозв'язку й взаємозалежності сполучених з ним галузей економіки. Досягнення його передбачає наявність системи управління, здатної забезпечити включення механізмів самоорганізації й виникнення синергетичного ефекту. Важливу роль у реалізації зазначених причинно-наслідкових закономірностей відіграє логістичний підхід.
Під логістикою транспорту нами розуміється сукупність методів управління процесами транспортного обслуговування вантажо- і пасажиропотоків і сполученими з ними матеріальними, інформаційними, фінансовими й іншими потоками з метою ефективного використання наявних ресурсів. У світлі цього поняття можна уточнити ряд термінів логістики стосовно до логістичної системи транспорту:
- логістичний підхід до управління транспортом полягає в об'єднанні окремих елементів перевізного процесу в інтегровану систему, здатну забезпечити якісні транспортні послуги населенню при мінімальних витратах;
- логістична система транспорту створюється й діє як цілісне складне організаційно-економічне утворення, що виконує функції управління сервісними, матеріальними й супутніми їм інформаційними й фінансовими потоками, вона складається з декількох структурних елементів - підсистем, ланок, суб'єктів-учасників і об'єктів - і має розвинені зв'язки із зовнішнім середовищем.
Цілі логістичної системи реалізуються через загальні й спеціальні функції управління. Стосовно до транспорту можна виділити наступні ключові функції: прогнозування, планування, оперативне регулювання, облікова, організаційна, контрольна й аналітична. Розглядаючи їх зміст у світлі здійснення логістичного адміністрування, варто вказати:
- прогнозування й планування являє собою функцію, засновану на вивченні закономірностей формування напрямків, обсягів, структури вантажо- і пасажиропотоків для обґрунтування перспективної динаміки попиту на транспортні послуги в цілому й по видах транспорту;
- оперативне регулювання включає контроль над виконанням перевезень і відстеження руху транспортних засобів відповідно до графіку в реальному часі з наступним виробленням і застосуванням оперативних управлінських впливів;
- облікова функція має на увазі збір, обробку, зберігання й видачу інформації про діяльність транспорту, формування необхідного документообігу, підготовку й видачу інформації керівництву для прийняття рішень і складання звітності;
- організаційна функція забезпечує розміщення й розвиток пасажирських транспортних підприємств, формування системи транспортного обслуговування маршрутів, розробку раціональних схем руху транспорту в конкретній зоні обслуговування вантажів і пасажирів (місто, регіон, країна);
- контрольна функція полягає у відстеженні ступеня відповідності фактичних параметрів процесів і потоків їх плановим значенням, визначенні ситуацій, що вимагають запобігання відхилень техніко-експлуатаційних і інших параметрів понад припустимі значення;
- аналітична функція в комплексному вивченні всіх сторін діяльності системи транспорту на основі різних методичних підходів і в інтерпретації інформації, наявної у виробничій, фінансовій, управлінській, статистичній звітності для формування достовірних висновків з позицій осіб, що приймають рішення.
Реалізація цих функцій управління в складних динамічних логістичних системах транспорту, що володіють ознаками нерівновагої самоорганізації й функціональної стабільності в нерівновагих станах, можлива й необхідна на принципах синхронізації потокових процесів. При цьому управління транспортним комплексом повинне здійснюватися на декількох рівнях системної інтеграції: на маршруті (оперативне диспетчерське управління перевезеннями), на рівні перевізника (планування й організація транспортного обслуговування), на рівні органів місцевого самоврядування (організація й управління перевезеннями на території регіону, району, муніципального утворення), на рівні органів державної влади регіону й країни в цілому.
Пріоритетність інтеграції в логістиці визначає потребу координації на всіх рівнях перетинання й взаємодії потокових процесів. Практика логістичного адміністрування передбачає вирішення питань міжфункціональної і міжорганізаційної координації [2].
Зі змістовної точки зору координація в інтегрованій логістичній системі ієрархічного типу, що має єдину глобальну мету, спрямована на узгодження індивідуальних цілей і варіантів поведінки окремих елементів, при яких кожен учасник поліпшує або не погіршує значення своєї функції корисності, а система в цілому поліпшує якість вирішення загального завдання. Нові якості системи в значній мірі визначаються характером зв'язків між елементами й можуть варіюватися в широкому діапазоні - від повного узгодження до повної їх незалежності.
Характерною рисою транспортної логістики є цільова орієнтація на надання послуг. Для опису такого підходу на Заході використовується концепція Service Response Logistics (логістика сервісного відгуку), що визначається як процес координації матеріальних і нематеріальних активностей, необхідних для виконання сервісу найбільш ефективним з погляду витрат і задоволення споживачів способом [3].
У транспортно-логістичній системі процедура «витягування» може здійснюватися за рахунок того, що кожен наступний суб'єкт-учасник системи виконує ті завдання, які мають максимально можливий пріоритет. Чисельні значення пріоритетів для кожного з учасників визначаються, виходячи із загального для всіх критерію синхронізації. Діапазон змін критерію задається центральною плануючою ланкою, а його значення кожен учасник логістичної системи самостійно обчислює для своїх поточних завдань, поставлених у чергу на обробку.
Визначальними умовами оптимальної поведінки логістичних систем транспорту як складних динамічних економічних систем є їх нерівновага самоорганізація й функціональна стабільність у нерівновагих станах. Нерівноважність є одним з основних системних властивостей і поряд з рівновагою дозволяє детермінувати вільний вибір оптимізаційного синтезу з усього спектру можливих напрямків. Рівноважний стан є необхідною умовою їх стаціонарного існування, а нерівновагий стан являє собою істотний момент переходу в новий стан, у якому економічна система здобуває більш високий рівень організації й ефективності функціонування.
Список використаних джерел:
1. Сергеев В. Логистические системы мониторинга цепей поставок: Учеб. Пособие / Сергеев В., Сергеев И. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 172 с.
2. Крикавський Є. Логістика та розвиток організації / Крикавський Є., Гринів Н., Таранський І. - Л.: ДУ “Львів. політехніка”, 1999. - 198 с.
3. Леншин И.А. Логистика / Леншин И.А., Смольников Ю.И. – В 2 ч. – М.: Машиностроение, 1996. – Ч. 1. – 246 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter