Постановка проблеми: Дослідження проблем обліку фінансового лізингу набуло важливого значення для подальшого економічного розвитку нашої країни. Фінансовий лізинг є важливим інструментом для оновлення основних засобів та залучення інвестицій в Україну. Міжнародний досвід свідчить про те, що від ефективного використання можливостей, які відкриває фінансовий лізинг, залежить економічна стабільність України та вихід національної економіки на більш розвинутий рівень, що є необхідним для встановлення тісного економічного взаємозв'язку з країнами ЄС.
Перепоною на шляху до активного розвитку ринку послуг з фінансового лізингу є проблеми обліку лізингових операцій на підприємствах. Дані проблеми пов'язані з недосконалістю законодавства, а також впливом відмінностей у складанні первинної документації на бухгалтерський облік лізингових операцій.
Аналіз останніх досліджень: Дослідженню проблем суті та обліку фінансового лізингу приділяло увагу багато вітчизняних та іноземних вчених, серед яких Базилевич В., Бланк І., Брейлі Р., Волкова М., Гура Н., Горемикін В., Дем'яненко М., Кисіль С., Коблянська Г., Майєрс С., Прилуцький Л., Рязанова Н., Саблук П., Слав'янська Н., Усенко Я., Швець В. та інші.
Виклад основного матеріалу: Для розуміння проблем, які пов'язані безпосередньо з лізингом, необхідним є розуміти різницю між поняттями лізинг та оренда. Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997р. (зі змінами та доповненнями) фінансовий лізинг – це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) [1].
Основними відмінностями лізингу від оренді є те, що після закінчення договору оренди майно повертається до орендодавця (використання майна орендарем є тимчасовим), а після закінчення договору лізингу лізингоотримувач зобв'язаний викупити майно за залишковою вартістю та те, що коло об’єктів оренди є ширшим за коло об’єктів лізингу, проте коло суб’єктів лізингу є ширшим, ніж при оренді (таб. 1) [1, 3, 4].
Таблиця 1
Спільні та відмінні риси оренди і лізингу
Джерело: Складено авторм на основі[1, 3].
Однією з проблем обліку лізингових операцій є недосконалість форми складання первинних документів. Це стосується складання форми № ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів», де інформація про назву лізингодавця, методи нарахування та періодичність сплати лізингових платежів, а також термін дії договору лізингу відсутні. Вирішенням даної проблеми може бути впровадження окремої форми обліку об’єктів основних засобів, якими підприємство володіє на правах договору лізингу. Ця форма включала б у себе усю інформацію, що відсутня у формі № ОЗ-1, яку пропонується складати коли об’єкт вже є викупленим після закінчення терміну дії договору лізингу [5].
Додаткові проблеми виникають і при укладанні договору лізингу. Укладання даного договору регулюється такими законами як Закон України “Про фінансовий лізинг” та Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”. Істотні умови, які необхідно прописати при укладанні договору, дещо різняться між собою у представлених законах (таб. 2), що і спричиняє складнощі для обох сторін та подальшого ведення обліку [1, 2].
Таблиця 2
Умови укладання договору лізингу
Джерело: складено автором на основі [1, 2].
В останній редакції Закону України “Про фінансовий лізинг” подано невеликий перелік істотних умов при складанні договору фінансового лізингу. Такий маленький перелік дає можливість полегшити процедуру укладання договору, проте такий договір не враховує суттєвих умов, які можуть мати суттєвий вплив на суб’єктів лізингової угоди [1].
Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” не визначає умови, що представлені у ньому, як істотні, тобто при складанні договору фінансового лізингу сторони самостійно визначають чи включати їх до договору чи ні [2].
З нашої точки зору, договір фінансового лізингу необхідно вдосконалювати та встановити чітко визначений перелік істотних умов. Це дасть змогу уникнути розбіжностей та невизначеностей при обліку лізингових операцій та правовому врегулюванні відносин між сторонами договору. Перелік умов на наш погляд має містити таку інформацію:
• Назви та адреси сторін;
• форма та термін сплати платежів;
• відсоткова ставка; права та обов’язки сторін;
• якісні характеристики предмета договору фінансового лізингу;
• умови сублізингу;
• страхова інформація.
Висновки: Бухгалтерський облік лізингових операцій у контексті удосконалення законодавчої бази з метою поліпшення умов обліку потребує більш глибокого вивчення. Визначення чіткого переліку істотних умов договору фінансового лізингу та вдосконалення первинної документації здійснять суттєвий вплив відображення операцій фінансового лізингу в обліку та полегшать вихід українських підприємств на ринок лізингових послуг.
Список використаних джерел:
1. Про фінансовий лізинг: закон України від 16.12.1997р. № 723 редакція від 16.01.2004р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/723/97-вр
2. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 № 2664-IIІ редакція від 06.02.2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2664-14
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», від 28.07.2000 р. № 181 (зі змінами та доповненнями) [Електронный ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0487-00
4. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник [Текст]/ В.Г. Швець. — 4-те вид., переробл. і доповн. — К. : Знання, 2015. — 572 с.
5. Волкова М. В., Кунченко О. В. Удосконалення обліку лізингових операцій на підприємствах України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.rusnauka.com/15_APSN_2010/Economics/67475.doc.htm
|