Трансформація економіки та інтеграція України у світовий економічний простір та характеризується диференціацією форм господарювання підприємств, зокрема у структурі збуту і розподілу споживчих товарів на ринку. Важливою умовою досягнення максимального рівня прибутку вітчизняними підприємствами стає вирішення проблеми обґрунтування обсягів збуту і політики розподілу споживчих товарів як на зовнішньому, так і на внутрішніх ринках[5].
Важливість споживчого ринку в економіці будь-якої країни є безперечною. На даному ринку домогосподарства забезпечують свої потреби в продовольчій і непродовольчій продукції вітчизняного та іноземного виробництва. Споживчий ринок відіграє значну роль у забезпеченні відповідного рівня життя населення, і його розвиток є передумовою прискорення темпів економічного зростання національної економіки.
Метою даної статті - є аналіз існуючих трактувань поняття «споживчий ринок», та формулювання власного визначення даного поняття.
Функціонування споживчого ринку та його регулювання досліджуються багатьма вітчизняними і зарубіжними вченими-економістами. Зокрема, проблемами аналізу процесів регулювання споживчого ринку займаються такі вчені, як О. Азарян, В. Апопій, А. Афонін, Б. Буркинський, А. Войчак, В. Геєць, В.Голіков, Ф. Євдокимов, Ф. Котлер, А. Кредісов, А. Мазаракі, В. Лагутін, Л. Лігоненко, А. Хоскинг та ін. Але потребують подальшого дослідження тенденції розвитку споживчого ринку в посткризовий період, оскільки сформована структура внутрішнього споживчого ринку в докризовий період не відповідає інтересам виробників та потребам споживачів.
Розглянемо визначення поняття «споживчий ринок» у підходах різних авторів, адже в сучасній економічній літературі, як у вітчизняній, так і зарубіжній немає одностайності щодо визначення цієї категорії.
Е. Азарян [1] вважає:«споживчий ринок – це система економічних відносин, що реалізує себе через рух економічних потреб одне до одного, що виражаються через попит, пропозицію та ціну на споживчі товари».
Л. Лігоненко [2] стверджує: « споживчий ринок – це сегмент (підсистема) ринку, що характеризує сукупність соціально-економічних стосунків виробника і споживача споживчих товарів, що формуються в процесі купівлі- продажу(оренди), і послуг».
На думку Ф. Котлера [3]:«споживчий ринок – окремі особи і домогосподарства, які купляють товари і послуги для використання їх в особистому споживанні».
Вчені Н. Чепурін, Е. Кисельова [4], під поняттям «споживчий ринок» розуміють «спосіб взаємодії виробників і споживачів, заснований на децентралізованому, неособистому механізмі цінових сигналів».
На думку В. Теліпка [5]: «споживчий ринок – це форма господарських зв'язків між товаровиробниками та споживачами шляхом купівлі-продажу товарів».
С. Кузьміна, Л. Левчук [6] описують:«споживчий ринок - відносини з приводу просування товару (послуги) від виробника до кінцевого споживача безпосередньо або за участю оптових та роздрібних торгівельних мереж».
На думку С. Мочерного [7]:«споживчий ринок - процес купівлі домогосподарствами товарів та послуг для особистого споживання».
Цікавість вчених - економістів до проблем функціонування ринку пояснюється тим, що споживчий ринок - це система, де є певний порядок, відпрацьований механізм, який координує діяльність людей. Ринок важливий, бо він є тим економічним механізмом, який суспільство використовує для виробництва, розподілу та обміну товарами. Саме тому існує безліч визначень терміну «споживчий ринок».З огляду на вищезазначене необхідно сформувати власне визначення споживчого ринку.
Споживчий ринок – це форма соціально-економічних відносин, які виникають між споживанням та виробництвом, з приводу процесу купівлі-продажу, для задоволення потреб учасників ринку через реалізацію певних товарів та послуг.
Споживчий ринок не може існувати без системи підприємств, організацій, які будуть забезпечувати рух товарів і послуг, цінних паперів і робочої сили, тобто ринкової інфраструктури.
Упродовж тривалого часу споживчий ринок визначали лише як місце, де здійснюється купівля або продаж товарів. Тому у багатьох людей слово «ринок» асоціюється насамперед з базаром — місцем обміну вироблених благ. Проте «ринок» — поняття значно більш широке і містке. Це магазини, універсами, універмаги тощо, де продають продукти харчування, одяг, товари щоденного вжитку. Також споживчий ринок — це сфера обміну, яка здійснюється за законами товарного виробництва та обігу, тобто споживчий ринок виконує роль механізму, за допомогою якого досягається рівновага попиту і пропозиції, відбувається координація різноманітної діяльності людей через систему цін [5].
Особливості руху товарів на споживчому ринку в узагальненому плані зводяться до того, що він є сполучною ланкою між виробництвом товарів масового вжитку та споживанням, регулятором руху найрізноманітніших видів продукції, забезпечуючи пропорціональність структури виробництва та суспільних потреб у даному підрозділі економіки. Споживчий ринок є найбільш ідеальним місцем для прояву закону вартості насамперед через вплив на систему ціноутворення, тобто остаточне визначення суспільної вартості товару [1].
Вважаємо, що розвиток споживчого ринку України викликає великий інтерес як для практиків, так і для теоретиків. На нашу думку, найбільш повним визначенням є поняття: «споживчий ринок - – це форма соціально-економічних відносин, які виникають між споживанням та виробництвом, з приводу процесу купівлі-продажу, для задоволення потреб учасників ринку через реалізацію певних товарів та послуг». Саме це трактування даного поняття будемо використовувати у наступних дослідженнях споживчого ринку України та світу.
Список використаних джерел:
1. Азарян О. Механізм циклічного розвитку споживчого ринку [Електронний ресурс]: наукова роб. / О. Азарян. - К.: Схід-East, 2003. – 402с. -Режим доступу: http://disser.com.ua/content/26835.html
2. ЛігоненкоЛ. О. Споживчий ринок України [Електронний ресурс]: методологія дослідження та регулювання: Монографія / за заг. ред. Л. О. Лігоненко. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2007. – 307 с.
3. Котлер Ф. Основы маркетинга [Електронний ресурс]:Навч.-прак. пос. / Ф. Котлер. – М. : Вильямс, 2003. – 1200с. - Режим доступу: http://www.alleng.ru/d/mark/mark015.htm
4. Чепурина М. Н Курс экономической теории [Електронний ресурс]: Навч.-прак. пос. /Под ред. Чепурина М. Н., Киселевой Е. А. 5-е изд., испр., дополн. и перераб. – Киров : «АСА», 2006. – 832 с..- Режим доступу:http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=1737549
5. Теліпко В. Е. Юридичний путівник споживача [Електронний ресурс]: Навч.-прак. пос. / В. Е. Теліпко, С. А. Панасюк, О. І. Клименко та ін.; За заг. ред. Теліпко В. Е. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 368 с.- Режим доступу: http://b-ko.com/book_76.html
6. Кузьміна С. Правове регулювання споживчого ринку [Електронний ресурс]: Навч.-прак. пос. / С. Кузьміна, Л. Левчук // Економіка та держава. – 2007. – № 1. – 342с. - Режим доступу: http://ndipzir.org.ua/wp-content/uploads/2012
7. Мочерний С. В. Економічна енциклопедія [Електронний ресурс]: Навч.-прак. пос./ С. В. Мочерний. – К. : Вид. центр «Академія», 2001. – 847с. - Режим доступу:http://www.soc.univ.kiev.ua/ru/library/ekonomichna-enciklopediya-u-troh-tomah-t1-redkol-svmocherniy-vidpred-ta.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter