Сучасний економічний розвиток, посилення кризових явищ, загострення конкуренції тощо стають причинами того, що переважна більшість машинобудівних підприємств за цих умов не спроможні досягти позитивного економічного ефекту у короткостроковій перспективі. Відтак, вони повинні орієнтуватись на середньо- та довгострокову перспективу і за таких умов саме людська складова стає їхньої визначальною конкурентною перевагою.
Теоретичне обґрунтування понятійно-категоріального апарату сфери мотивування працівників, у т.ч. машинобудівних підприємств, є одним із основних завдань на шляху вироблення рекомендацій щодо вдосконалення мотивування персоналу у машинобудуванні. Насамперед, це стосується поняття стимулів.
Доцільно зауважити, що поняття «стимул» доволі ґрунтовно розглянуте у літературних джерелах. Про це свідчить у тому числі й огляд позицій теоретиків та практиків щодо його трактування (табл.).
Таким чином, узагальнюючи наведену у табл. інформацію, можемо стверджувати, що стимул здебільшого розглядається як щось зовнішнє щодо працівника. Хоча, як свідчить огляд й узагальнення літературних джерел, є група авторів, що розглядають стимул не тільки як зовнішнє спонукання до дій, але і як внутрішнє спонукання також [1, с. 151]. Наприклад, у роботі А.П. Єгоршина [2, с. 211] зазначено, що стимул – це, насамперед, «примус чи причина поведінки людини». Окрім того, під цим поняттям автор також розуміє «матеріальне і моральне заохочення та самореалізацію». Такий підхід можна вважати дискусійним, адже обґрунтовано, що внутрішнє спонукання до дій називається мотивом. Слушною можна вважати думку Є. Ільїна [3, с. 173], який доводить, що «стимул спонукає дію чи вчинок не прямо, а опосередковано, через мотив». Разом з тим, можна зробити висновок про те, що те ж бажання самоствердитись (як умовний внутрішній стимул) є потребою працівника, а не стимулом. Відтак, поняття стимул слід трактувати як зовнішнє спонукання людини до дій, що спрямоване на досягнення особистих цілей та цілей організації. Таке зовнішнє спонукання може впливати на будь-яку ланку процесу мотивування, у т.ч. на формування потреб, інтересів, мотивів, вибір варіантів поведінки тощо.
На підприємствах машинобудування стимулами можуть бути усі доступні у розпорядженні керівництва матеріальні та нематеріальні інструменти, зокрема, заробітна плата, премії, участь у прибутках, нагороди, дошки пошани, пільги, кредити, соціальне страхування, кар’єрне зростання тощо. Як слушно зауважує А. Кабанов [4, с. 6], у класичних концепціях управління персоналом стимул більшою мірою відповідав поняттю «винагорода» і був пов'язаний насамперед з трудовими відносинами. Разом з тим, у межах існуючих сьогодні теорій людських відносин і людського капіталу трактування сутності стимулу докорінно змінилося: він акцентує увагу вже не стільки на трудові відносини (як в межах класичного підходу), а, насамперед, на потреби, інтереси та цінності людини. Таким чином, в умовах розвиненої системи менеджменту стимул немовби персоніфікується залежно від індивідуальних та особистісних якостей кожного конкретного працівника підприємства машинобудування. Пріоритетність зміщується від нормування та організування праці до необхідності діагностики сприйняття персоналом пропонованих керуючою підсистемою стимулів з урахуванням їхньої можливості задовільнити ту чи іншу потребу. Відтак, стимули і процес стимулювання більшою мірою «спроектувався» на мотиви працівника. Як наслідок, у межах сучасних підходів до управління персоналом все більше використовується поняття «мотивування» і меншою мірою – поняття «стимулювання». Як слушно зауважено у роботі [4, с. 6], стимули не будуть дієвими, якщо вони: не відповідають за своїм змістом очікуванням мотивів і потреб персоналу, є недостатніми та несвоєчасними.
Список використаних джерел:
1. Булкина Н. В. Сущность стимулирования трудовой деятельности персонала / Н. В. Булкина // Вестник Университета (Государственный університет управления). – 2012. – №7. – С. 151-154.
2. Егоршин А.П. Управление персоналом: [учебн. для вузов]. – 3-е изд. – Н. Новгород: НИМБ, 2001. –720 с.
3. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы: [учебн. пособие] / Е.П. Ильин. – СПб: Изд-во «Питер», 2000. – 512 с.
4. Кабанов А. Мотивация и стимулирование персонала: взаимосвязь понятий / А. Кабанов // Кадровик. – 2008. – №6. – С. 4-6.
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter