|
|
|
ПРОЦЕС УПРАВЛІННЯ СТРАХОВИМ ПОРТФЕЛЕМ У СИСТЕМІ СТРАТЕГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ СТРАХОВИКА
| |
| 27.11.2014 22:10 |
|
Автор: Стадник Олена Вікторівна, студентка, Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України»
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво;] |
Сучасний розвиток страхового бізнесу характеризується посиленням конкуренції і відсіюванням одиничних, неефективних та фінансово ненадійних страховиків. Основним інструментом, який дозволяє страховій компанії зайняти свою нішу та посилити конкурентні позиції у довгостроковій перспективі є використання засобів стратегічного менеджменту. Враховуючи специфіку діяльності та потреби у забезпеченні фінансової стійкості й прибутковості страховика, базовим об’єктом стратегічного управління організації є оптимально сформований страховий портфель.
Управління страховим портфелем передбачає систематизований вплив менеджменту страховика на величину та структуру портфеля з метою досягнення поставлених цілей, для якого характерні такі ознаки: 1) включає процеси аналізу, планування і регулювання; 2) базується на використанні математичних прийомів; 3) застосовує фінансові інструменти; 4) забезпечує фінансову стійкість; 5) встановлює необхідне співвідношення ризику і доходності; 6) сприяє досягненню інших визначених цілей[1].
Конкретний процес управління страховим портфелем страховика охоплює три сектори роботи, які мають циклічний характер. До них належать:
1. Аналіз та оцінка наявного стану страхового портфеля.
2. Формування та / або оптимізація існуючого страхового портфеля.
3. Введення в дію удосконаленого страхового портфелю та проведення заходів контролю та регулювання за його функціонуванням.
Аналіз портфелю здійснюється за різними критеріями, однозначної методики щодо системи показників немає, як правило, використовуються показники величини, структури, однорідності, збалансованості, збитковості, ризиковості та доходності страхового портфеля[2].
Формування оптимальної структури страхового портфеля ґрунтується на застосуванні математичних прийомів і відбору портфеля відповідно до реального стану попиту на страхові продукти. Так як метою формування портфеля є забезпечення оптимального співвідношення ризику та дохідності, то базою більшості моделей лежать основні постулати портфельної теорії інвестування, окремі положення якої були розроблені Г. Марковіцом, В. Шарпа, Д. Тобіна та інших. Крім того застосовуються і конкретно математичний апарат, зокрема нечітко-множинний метод, у ході якого формується розрахунковий коридор для очікуваної дохідності з метою урахування можливих відхилень.
Завершальним етапом управління страховим портфелем є контроль та регулювання його стану, постійне коригування його величини та структури й обмеження впливу деструктивних факторів.
Отже, управління страховим портфелем становить собою цілісний механізм, складова стратегічного менеджменту організації, який забезпечує досягнення поставлених цілей, шляхом безперервного процесу планування, аналізу, оцінки, контролю та регулювання стану страхового портфеля.
Список використаних джерел:
1. Стадник О. В. Теоретичні аспекти механізму управління страховим портфелем страховика / О. В. Стадник, А. А. Бойко // Молодіжний науковий вісник УАБС НБУ, Серія: Економічні науки. – 2014. - № 7. – С. 436-446.
2. Баранов А. Л. Управління страховим портфелем : автореф. дис. канд. економ. наук : спец. 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит / А. Л. Баранов ; Київський нац. економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана. – К., 2009. – 24 с.
Науковий керівник: Бондаренко Алла Федорівна, к.т.н., доцент
Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України»
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter