|
|
|
ЕКОНОМІЧНА СТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА: ГЕНЕЗИС ТА ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ
| |
| 13.11.2014 16:52 |
|
Автор: Кравченко Марина Олегівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри менеджменту Національного технічного університету«Київський політехнічний інститут»
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво;] |
Дослідження генезису та еволюції в економіці дозволить краще зрозуміти проблеми й перспективи аналізу та забезпечення економічної стійкості підприємства в сучасних умовах. Категорія «стійкість»зазвичай використовувалася в галузях науки, пов'язаних з вивченням механізмів функціонування складних систем – біології, економіці, математиці, механіці, фізиці, психології тощо. Останнім часом, коли економічні об'єкти стали розглядатися як складні системи, її стали активно вивчати в економіці.
Вперше термін «стійкість» стосовно до економіки розкривається в роботах економістів-класиків. Її трактування в класичній теорії ґрунтується на моделі економічної рівноваги: економічні суб'єкти прагнуть привести економічну систему в оптимальний стан, розглядаючи його як рівновагу, і ця рівновага асоціюється зі стійкістю. При цьому основна увага приділяється пошуку такого оптимального стану, який відповідає максимуму корисності для споживача і максимуму прибутку для виробника. Передбачається повна занятість ресурсів, легкість заміщення між капіталом і працею у виробничій функції та ринкові механізми регулювання господарської діяльності, які вважаються абсолютно гнучкими й універсальними., що в підсумку й забезпечує стійкий ріст і виключає проблему нестабільності.
Подальший розвиток економічної теорії та досвід господарської практики призвели до висновку про неспроможність ринкової економіки до саморегулювання, про наявність не настільки очевидних, як праця, капітал або природні ресурси, але досить потужних сил взаємодії між традиційними факторами економіки. Надалі питання економічної стійкості одержали розвиток у рамках інституційної економічної теорії, в якій акцент робиться на її макроекономічну складову. Обґрунтовується, що стійкість економічної системи визначається більшою мірою стійкістю структурних зв'язків, а не елементів, тобто є здебільшого структурною характеристикою. Вперше висуваються питання цілеспрямованого керування стійкістю організації, розробляються оптимізаційні моделі макроекономічної рівноваги в економіці, далекої від стану повної зайнятості ресурсів. Інституціоналісти висловлюють сумнів відносно того, що для ринку взагалі характерним є стан рівноваги. Ринок також розглядається як соціальний інститут, що радикально змінюється в ході еволюції капіталізму разом з його інституціональною системою.
В останні роки широку популярність набули підходи, що зв'язують методологію управління підприємствами з теорією систем. Еволюційна економічна теорія також ґрунтується на розумінні підприємства як складної системи і побудована за аналогією з еволюційною теорією Ч. Дарвіна. Відповідно до неї економічні системи розглядаються в аналогії з організмами, що розвиваються за законами еволюції та самоорганізації, мають життєвий цикл і послідовно проходять в своєму розвитку етапи становлення, піднесення, занепаду і загибелі. Рівноважних стійких станів в їх класичному трактуванні в системах, що розвиваються, взагалі не може бути. Замість них розглядаються квазірівноважні стани –тобто стани, здатні існувати достатньо довго, при яких рівновага в економічній системі не порушується, незважаючи на зміни попиту та пропозиції, витрат і доходів тощо. Квазірівноважні процеси характерні для плавних, тривалих ділянок розвитку[2].
Сучасне розуміння економічної системи відрізняється від традиційного системного підходу до розгляду економіки та її характеристик. Класичний підхід заснований на ендогенному трактуванні системи як сукупності елементів, пов'язаних між собою таким чином, що в результаті виникає цілісність з властивостями, відмінними від властивостей елементів. У новій системній парадигмі під системою розуміється відносно стійка в просторі і в часі цілісність взаємодіючих між собою і з навколишнім середовищем елементів, що виділятимуться з навколишнього світу за просторовими і функціональними ознаками[1-3]. Розвиваючи цей підхід, відомий російський вчений Г. Клейнер, сформулював концепцію системної економіки і в її межах – системно-інтеграційну концепцію підприємства як інтегратора виробничих ресурсів[3, 4]. Ця концепція , на наш погляд, відрізняється ґрунтовністю, системністю, логічністю та узгодженістю постулатів. Вона долає «провали» інших напрямів економічної теорії.
Сутність нової концепції полягає в тому, що функціонування економіки розглядається крізь призму створення, взаємодії й трансформації економічних систем. Всі види систем, які є в економіці, можна умовно розділити на чотири типи в залежності від їх локалізації в просторі та часі: об’єкт – система, що має обмежену протяжність у просторі та невизначену тривалість;проект – система, яка має однозначні межі в часі та просторі;процес – система, яка має необмежену протяжність у просторі та визначену тривалість;середовище – система, що не має визначених часових та просторових меж.
Основна ідея трактування стійкості підприємства при застосуванні окресленого підходу полягає в тому, що вона розглядається як системна стійкість інтеграційного утворення з систем чотирьох типів даного рівня (тетради) [4]. Дійсно, кожне підприємство-товаровиробник для функціонування потребує як мінімум: ринку як середовища; процесів, пов’язаних з реалізацією продукції; реалізації інвестиційних та інноваційних ініціатив як проектів. Очевидно, що об'єкти, середовища, процеси і проекти по суті являють собою вичерпний перелік всіх типів економічних систем. А об'єднання цих чотирьох систем різного типу утворює мінімальний стійкий економічний комплекс, здатний до автономного існування й самостійному розвитку. Такий підхід заслуговує уваги і подальшого теоретичного та методологічного опрацювання.
Узагальнення та систематизація всіх вищевикладених підходів до трактування концепції економічної стійкості наведено в таблиці.
Таблиця.
Трактування стійкості в сучасних економічних теоріях
Джерело: складено автором.
Список використаних джерел:
1. Головко Е.В. Дефиниции устойчивости экономической системы [Текст] / Е.В. Головко // Молодой ученый. — 2013. — №5. — С. 283-285.
2. Гусев С.А. Устойчивость эволюционирующих экономических систем [Текст] / С.А. Гусев // Вестник Амурского государственного университета. — 2013. — Вып. 63. Сер. Естеств. и экон. науки. — С. 139-144.
3. Клейнер Г.Б. Системная парадигма и системный менеджмент [Текст] / Г.Б. Клейнер // Российский журнал менеджмента — 2008. — Том 6. — №3. — C. 27–50.
4. Клейнер Г.Б. Системный ресурс экономики [Текст] / Г.Б. Клейнер // Вопросы экономики. — 2011. — № 1. — С. 89-100.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter