|
|
|
СТУДЕНТСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ: ЗАКОНОДАВСТВО ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
| |
| 23.09.2014 15:14 |
|
Автор: Благодєтєлєва-Вовк Світлана Леонідівна, кандидат економічних наук, професор, Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова
|
|
[Секція 9. Економічна наука та освіта] |
Реформування системи вищої освіти, яке розпочалося з прийняття відповідного Закону України [1] передбачає здійснення комплексу правових, організаційних, фінансових та інших заходів щодо підвищення якості та рівня підготовки затребуваних економікою фахівців, покращення якості управління навчальними закладами, інтеграціївітчизняної вищої освіти до Європейського та світового науково-освітнього простору на основі впровадженняпринципу автономії та співпраці із державними установами, юридичними та фізичними особами.
Рушійною силою, джерелом та умовою незворотності змін має стати реалізація принципу автономії вищого навчального закладу, що визначається як «самостійність, незалежність і відповідальність вищого навчального закладу у прийнятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації освітнього процесу, наукових досліджень, внутрішнього управління, економічної та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів…» (Стаття 1)[1].
Практично принцип автономії реалізується через діяльність органів управління вищим навчальним закладом (Статті 34-42), зокрема студентського самоврядування, що визначається як «право і можливість вирішувати питання навчання і побуту, захисту прав та інтересів студентів, а також брати участь в управлінні вищим навчальним закладом» (Стаття 40) [1].
Законом передбачено ієрархічний характер функціонування студентського самоуправління, тобто на рівні групи, курсу, спеціальності, інституту, відділення, а також гуртожитку, студмістечка та, загалом, університету. Крім цього, воно може мати різні форми організації - парламент, сенат, старостат, студентський ректорат, студентські деканати, студентські ради, тощо. Важливою умовою самоврядності студентських органів є їхнє фінансування, що здійснюється за рахунок власних надходжень університету та внесків студентів.
Досвід діяльності студентського самоврядування дозволяє виявити сильні та слабкі його сторони, зокрема до сильних сторін варто віднести такі:
1) участь у розподілі місць та поселенні до гуртожитків, налагодження взаємодії між студентами та комендантами гуртожитків, відповідальними за студентські містечка;
2) організація культурних, спортивних та розважальних заходів.
Проте, слабких сторін можна відзначити значно більше, зокрема:
1) слабка активність щодо створення органів студентського самоврядування;
2) формальна участь у захисті прав студентів через профспілкові організації;
3) пасивність у процесі призначення стипендій;
4) незацікавленість у реалізації заходів підвищення якості освіти, наданні пропозицій щодо змісту навчальних планів і програм, удосконалення освітнього процесу;
5) бюрократичне функціонування окремих представників у робочих та консультаційно-дорадчих органах вищих навчальних закладів;
6) недостатній контроль напрямів витрачання коштів, призначених для забезпечення діяльності студентського самоврядування та інші.
Перспективи розвитку студентського самоврядування ми вбачаємо в посиленні сильних сторін та - усуненні слабких. Для цього необхідно проводити інформаційну роботу щодо ознайомлення студентів з їхніми правами, можливостями та обов’язками в самоуправлінні вищими навчальними закладами, а також безпосередньо делегувати закріплені законодавством повноваження та контролювати їх виконання, створюючи умови для зростання ступеня впливу студентства на прийняття рішень та діяльність університетів.
Список використаних джерел:
1. Закон України «Про вищу освіту» [Текст] : офіційний текст від 01.07.2014 № 1556-VII // Верховна рада України [Електронний ресурс]– Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1556-18
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter