|
|
|
ТЕОРІЯ ІНВЕСТИЦІЙ М. І. ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО Й ЕКОНОМІКА СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
| |
| 18.09.2014 23:44 |
|
Автор: Григор’єва Світлана Василівна, аспірант, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, м. Одеса
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво;] |
Інтеграція в європейську економіку передбачає кардинальну структурну трансформацію економіки України. Ця обставина стимулює пошук теоретичних засад економічної політики України в нових історичних умовах.
У зв'язку з обговоренням проблем сучасної структурної трансформації в літературі склалися різні, а часом і протилежні, погляди. З одного боку, багато авторів дотримуються думки про те, що деіндустріалізація вітчизняної економіки — це цілком прогресивний історичний процес, що свідчить про трансформацію в постіндустріальне або інформаційне суспільство, тобто про рух у тому ж напрямку, у якому сьогодні прямують високорозвинені країни. З іншого боку, прихильники реіндустріалізації української економіки схильні розглядати ці процеси як свого роду «зиґзаґ історії», як історичний регрес, який означає, що Україна віддаляється за рівнем свого економічного розвитку від країн з розвиненою ринковою економікою.
Останнім часом усе більш поширеною стає думка про те, що Україні потрібна не просто реіндустріалізація, а неоіндустріалізація, тобто «цифрова» індустріалізація, що пов'язана із виробництвом автоматичного встаткування. [1, с. 11–15]
Незважаючи на жваву дискусію із цих питань, у літературі не завжди враховується зв'язок таких проблем із різними теоретичними підходами до аналізу економічного розвитку, серед яких виділяється, насамперед, інвестиційний підхід видатного українського економіста М. І. Туган-Барановського. Тому завдання полягає в тому, щоб намітити шляхи використання інвестиційного підходу М. І. Туган-Барановського для вирішення сучасних проблем розвитку української економіки.
М. І. Туган-Барановський побудував модель, яка показує, яким чином при пропорційному розподілі національного виробництва пропозиція товарів покривається попитом навіть тоді, коли споживчий попит скорочується. При цьому він прекрасно розумів усю парадоксальність твердження, що попит на товари може зростати в умовах скорочення споживання. Здавалося б, для чого потрібні машини, інструменти, кам'яне вугілля, сирий матеріал і т. ін., як не для створення предметів споживання? Але якщо так, то при скороченні попиту на предмети споживання має зменшуватися попит і на машини, сирий матеріал, допоміжні матеріали та інше, що є необхідним для виробництва цих предметів споживання. Отже, скорочення попиту на споживчі товари має спричинити скорочення попиту й на засоби виробництва. У підсумку попит на всі товари повинен скорочуватися.
Проте М. І. Туган-Барановський показав, що це не так. Він звертає увагу насамперед на те, що засоби виробництва виробляються й обертаються на ринку паралельно й одночасно з предметами споживання. Це здається самоочевидним. Однак класична політична економія випускала з уваги значення засобів виробництва як необхідної складової частини національного продукту. Під час розгляду нагромадження капіталу класична школа виходила з положення, що весь суспільний продукт складається з предметів споживання робітників і підприємців, ігноруючи засоби виробництва. [2, с. 234–241]
М. І. Туган-Барановський виходив з того, що мета капіталістичного виробництва — аж ніяк не споживання. Капіталістичне виробництва прагне до збільшення доходу, до того, доходу підприємців. При цьому споживання робітників з погляду підприємців є витратою капіталу. Заробітна плата для робітника — дохід, а для капіталіста — капітал. Якщо підприємці вважають вигідним для себе замінити робітника машиною, то попит на споживчі товари зменшується, а на засоби виробництва — зростає. До того загальна сума попиту цілком може залишитися незмінною, незважаючи на скорочення споживання робітників. Уся річ у тім, підкреслює Туган-Барановський, що з погляду підприємців, котрі регулюють національне виробництво, заробітна плата, яка утворює дохід більшої частини суспільства, становить не дохід, а капітал, який може бути з вигодою замінено іншим капіталом — машинами. Тому в капіталістичній економіці сума національного доходу може зменшуватися, а попит на товари зростати. Країна може ставати багатшою, а доходи її можуть падати, хоча на перший погляд це й видається парадоксом. [2, с. 237]
Оскільки Україна сьогодні знову йде шляхом капіталістичного розвитку, ці теоретичні висновки М. І. Туган-Барановського з певними застереженнями можна віднести й до сучасної України. Однак до того треба брати до уваги, що зростання виробництва засобів виробництва відбувається за рахунок скорочення споживання тільки за умови простого відтворення. Але, як відомо, просте відтворення не є характерним для капіталізму. Нагромадження капіталу означає розширене відтворення. При розширеному відтворенні зростання виробництва засобів виробництва цілком може супроводжуватися й зростанням споживання. Ніякої фатальної неминучості скорочення споживання, навіть при випереджальному зростанні виробництва засобів виробництва, не існує. Навпаки, як показує післявоєнна еволюція розвиненої капіталістичної економіки, розширене капіталістичне відтворення, що відбувається на основі нагромадження капіталу, цілком може супроводжуватися й, як правило, дійсно супроводжується якісним і кількісним розвитком споживання аж до того, що на певному щаблі цього розвитку капіталістична економіка виступає як «суспільство споживання». Отже, переважне зростання виробництва засобів виробництва не означає, що виробництво споживчих товарів не зростає. Йдеться тільки про те, що темпи зростання виробництва засобів виробництва випереджають темпи зростання виробництва предметів споживання.
М. І. Туган-Барановський увійшов у світову економічну науку як засновник інвестиційного підходу до аналізу економічного розвитку й економічного циклу. У своїй «Загальній теорії зайнятості, відсотка і грошей» Дж. Кейнс додержувався логіки такого підходу й тим самим по суті продовжував розробляти ідеї Туган-Барановського. Модель Дж. Кейнса демонструє необхідність зниження процентних ставок для зростання інвестицій. [3, с .354; 4, с. 75–93] Те ж саме показує й австрійська теорія [5, с. 125–163] стосовно до перехідної економіки України, в якій процентна ставка перевищує рівноважний рівень, обмежуючи тим самим зростання інвестицій і деформуючи структуру національної економіки. Але в умовах перехідної економіки зниження процентних ставок до рівноважного рівня є неможливим, оскільки їх перевищення над рівноважним рівнем викликане інституціональними факторами, пов'язаними з незрілістю фінансових інститутів перехідної економіки. Отже, для перехідної економіки України необхідно шукати нові шляхи реалізації завдань економічної політики, що передбачає збільшення інвестицій у розвиток виробництва відповідно до закону випереджального зростання виробництва засобів виробництва, обґрунтованого М. І. Туган-Барановським у його теорії суспільного відтворення.
Така політика має будуватися зважаючи на найважливіші положення теорії М. І. Туган-Барановського про випереджальне зростання виробництва інвестиційних товарів в умовах індустріалізації. М. І. Туган-Барановський був сучасником початкової індустріалізації, яку проходила за його часи економіка України та Росії. Тепер українська економіка перебуває перед необхідністю неоіндустріалізації. Головний висновок полягає в тому, що в нових історичних умовах інвестиційний підхід М. І. Туган-Барановського представляється не менш актуальним для визначення пріоритетів структурної політики України, ніж для аналізу її розвитку в період початкової індустріалізації.
Список використаних джерел:
1. Губанов С. С. Неоиндустриализация плюс вертикальная интеграция / С. С. Губанов // Экономист. — 2008. — №9. — С. 3–27.
2. Туган-Барановский М. И. Капитализм и рынок. Избранное / М. И. Туган-Барановский. — М.: Дело, 1992. — 435 с.
3. Хикс Дж. Р. Господин Кейнс и «классики»: попытка интерпретации / Дж. Р. Хикс // Кейнс Дж. Избранное. — М.:Эксмо, 2008. — 343–355 с.
4. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег / Дж. М. Кейнс. — М.: Гелиос, 2002. — 352 с.
5. Уэрта де Сото Х. Деньги, банковский кредит и экономические циклы / Х. Уэрта де Сото. — Челябинск: Социум, 2008. — 653 с.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter