|
|
|
ЕЛЕКТРОННІ ГРОШІ В УКРАЇНІ
| |
| 11.06.2014 01:26 |
|
Автор: Брешко Валерія Вікторівна, студентка факультету міжнародних відносин ДВНЗ Ужгородський національний університет
|
|
[Секція 5. Банківська справа. Фінанси, грошовий обіг та кредит;] |
Електронні гроші є частиною електронної комерції. Електронні гроші є однією з найважливіших економічних категорій сучасної науки про гроші, банки і кредит. В середині 90-х років вони почали активно вводитися в обіг електронними розрахунково-платіжними системами та іншими комерційними структурами, що функціонують в глобальній мережі Інтернет в режимі реального часу. Електронні гроші – одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов’язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі. Вони поділяються на фіатні (їх обіг регулюється центральними банками) та нефіатні (держава не гарантує надійність цих систем) [1; 2, с. 174].
Для електронних грошей властиве протиріччя: з одного боку це незалежний засіб платежу, з іншого боку – зобов’язання повинні бути виконанні в традиційних не електронних грошах. Але у свій час банкноти теж вважалися зобов’язаннями, які треба було виплачувати у монетах чи дорогоцінних етапах. На сучасному етапі електронні гроші проходять період свого становлення.
Оскільки поняття електронних грошей є відносно новим поняттям, то ще немає єдиного підходу до їх регулювання та обліку. Зокрема в Україні сферу електронних грошей регулюють наступні нормативно-правові акти: Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.; Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р.; Постанова Правління НБУ «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» від 30.04.2010 р.; Постанова Правління НБУ «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України з питань регулювання випуску та обігу електро¬нних грошей» від 04.11.2010 р., що затверджує Положення про електро¬нні гроші [4].
В Україні ліцензію Національного банку України отримали тільки 3 оператори
– MoneXy (Фідобанк), MAXI (VAB Банк) і GlobalMoney (Ощадний банк) [3]. Причому якщо перші дві НБУ визначає як системи електронних грошей, то GlobalMoney — як платіжну систему. Інші компанії не мають офіційного дозволу на роботу в Україні, тому надають обмежені послуги або працюють через інтеграторів (PayPal, Moneybookers, Яндекс.Гроші, MoneyMail). Компанія WebMoney, найбільший гравець ринку електронних грошей в Україні, взагалі позиціонує себе як систему обліку і переуступки майнових прав, прописаних у Цивільному кодексі. Через це у 2013 році в Україні відбулися перші серйозні непорозуміння з WebMoney Transfer, , оскільки вони не погодили свою діяльність з НБУ.
В Україні електронні гроші ще тільки починаються своє становлення, що пояснюється слабким розвитком інформаційно-комп'ютерних технологій та особливо недосконалою нормативно-правовою базою. Якщо подолати ці дві основні проблеми, то на українському ринку електронні гроші зможуть функціонувати ефективно в межах правового поля.
Список використаних джерел:
1. Електронні гроші [електронний ресурс] / Національний банк України. Офіційне інтернет-представництво. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=123302
2. Пиріг С. О. Платіжні системи: Навч. посіб. К.: ЦУЛ, 2008. — 240 с.
3. Узгодження правил систем електронних грошей [електронний ресурс] / Національний банк України. Офіційне інтернет-представництво. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=66296
4. Янюк Ю. Електронні гроші в Україні. – Юридична Газета. – 2013. – № 35-36. – С. 32 – 33.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter