|
|
|
РОЛЬ ПАРИЗЬКОГО ТА ЛОНДОНСЬКОГО КЛУБУ У ВРЕГУЛЮВАННІ СВІТОВОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ
|
10.06.2014 18:53 |
Автор: Бутенко Анна Миколаївна, студентка факультету міжнародних відносин Ужгородського національного університет, м.Ужгород
|
[Секція 8. Світова економіка та міжнародні відносини;] |
Існує багато способів урегулювання зовнішнього боргу державою. Один з можливих виходів – це звернення до Паризького чи Лондонського клубу кредиторів.В такому випадку реорганізація більшості зовнішніх офіційних боргів, тобто кредитних угод, де в ролі кредитора виступає інша держава, відбувається в рамках Паризького клубу, а у Лондонському - заборгованості перед комерційними банками [1,с.402]. Створений у 1956 році Паризький клуб є неформальною організацією, що об'єднує інтереси країн-кредиторів (переважно країн ОЕСР). Клуб об'єднує уряди 19 країн-кредиторів (ФРН, США, Італія, Японія, Франція, Швейцарія, Іспанія та інші). Справи Паризького клубу веде постійний секретаріат при Міністерстві фінансів Франції [5]. Однією з основних умов прийняття Паризьким клубом кредиторів рішення про реструктуризацію боргів є наявність належної програми, яка має підтримку Міжнародного валютного фонду і демонструє необхідність зменшення боргового тягаря. В його переговорах може брати участь будь-яка держава-кредитор, що утримує зобов'язання з позик, умови яких підлягають переглядові. Як правило, учасниками переговорів у рамках Клубу виступають МВФ, Всесвітній банк, ЮНКТАД та сама країна-боржник, яка звертається з проханням переглянути умови обслуговування її заборгованості [6]. Діяльність клубу базується на двох принципах: • надання необхідної зовнішньої фінансової допомоги у позиковій формі (або пільгового погашення «старих» боргів); • сприяння проведенню внутрішніх реформ і структурній перебудові економіки держав — реципієнтів коштів [5] Питання про реорганізацію офіційного боргу Паризький клуб розглядає за умов, якщо: • наявна безпосередня загроза припинення платежів з погашення заборгованості, що має бути доведено країною-боржником; • країною-боржником здійснення програма макроекономічних перетворень. У ході розгляду питання про можливість перегляду погашення кредиту Паризький клуб здебільшого дотримується принципу рівних умов, тобто рівномірного розподілу тягаря непогашених боргових зобов'язань, згідно з яким країна-боржник має домогтися від інших категорій кредиторів (приватних та нечленів Паризького клубу) аналогічних поступок з усіх кредитів, з таким самим строком погашення, аби країна-боржник не використовувала отримані пільги на покриття боргових зобов'язань перед іншими категоріями кредиторів. Умови, на яких реструктуруються борги країн, що розриваються, Паризький клуб періодично переглядає. Найвідомішими серед них є Торонтські, Лондонські, Нещюльські та Ліонські умови [4,с.320]. Уряд України у 2001 провів переговори з клубом і домовився реструктурувати зовнішній борг на суму 580 млн дол. США за період 2000–2002 на термін 12 років з пільговим періодом у 3 роки. Реструктуризація скоротила (шляхом відстрочки) виплати Паризькому клубу з 800 до 285 млн дол. США. Лондонський клуб кредиторів, офіційно відомий як «Консультативний комітет комерційних банків» — неформальне об'єднання, в яке входить біля 1000 банків-кредиторів. Діє подібно до Паризького клубу кредиторів. Він виступає форумом, на якому відбувається реструктуризація боргів, наданих комерційними банками (без гарантій з боку урядів країн-кредиторів). У 1990-ті через механізм Лондонського клубу пройшли Аргентина, Болівія, Бразилія, Болгарія, Мексика, Нігерія, Польща, Філіппіни та інші країни [2,с.226]. Як і у випадку Паризького клубу, у нього немає статуту, а склад членів змінюється у міру необхідності. Клуб не має чітко визначеної структури і збирається у складі тих банків, які мають найбільші вимоги до країни-боржника, справу якої вони розглядають. У рамках Лондонського клубу банки укладають з урядом країни-боржника угоду або про щорічну реструктуризацію боргу, або про багаторічну реструктуризацію, якій підлягають лише виплати основного боргу. Всі інші прострочені суми повинні бути виплачені в момент підписання угоди про реструктуризацію [3,с.285]. Однією з головних передумов підписання угоди про реструктуризацію є, як правило, прийняття країною програми Міжнародного валютного фонду зі структурної перебудови економіки і здійснення економічних реформ. Лондонським клубом передбачені такі заходи, спрямовані на реструктуризацію боргу: • викуп зі знижкою урядом країни — боржником приватного боргу своїх компаній в іноземних банків; • обмін зі знижкою боргів на інші активи (наприклад, акції національних компаній), скорочення платежів для обслуговування боргу і надання нових позик для виплати старих боргів [2,с.232]. Сьогодні обидва клуби є форумом для багатосторонніх переговорів західних інвесторів різного виду із найбільшими боржниками. Основна специфіка їх діяльності полягає у завуальованій діяльності, оскільки і клуби, і країни-боржники намагаються не афішувати свої труднощі у фінансовій сфері, пов'язані з виплатою боргових зобов'язань.
Список використаних джерел: 1. Боринець С.Я. - Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підруч. для ВНЗ. — 5-те вид. перероб. і доп.— К., 2008. — 582 с. 2. Карлін М.І. Фінанси зарубіжних країн: [навч. посібник] / Карлін М.І. − К.: Кондор, 2004. − 384 с. 3. Мельник П.В. Банківські системи зарубіжних країн: [навч. посібник] / П.В. Мельник, Л.Л. Тарангул, О.Д. Гордей. – К.: Алерта, 2010. – 586 с 4. Міжнародна економіка: навч. посібник / [під заг. ред. О.Г. Гупала]. – К.: Хай–Тек Прес, 2007. – 368 с. 5. Про результати аналізу причин та фінансових наслідків реструктуризації зовнішніх боргових зобов'язань України перед органами управління іноземних держав - членів Паризького клубу кредиторів/ [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/39647 6. Сторінка Паризького клубу кредиторів/ [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.clubdeparis.org/
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|