|
|
|
НЕОБХІДНІСТЬ ТА НАПРЯМИ ЗМІНИ ПІДХОДІВ ДО ПІЛЬГОВОГО ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ
| |
| 10.06.2014 18:08 |
|
Автор: Мельничук Ганна Сергіївна, кадидат економічних наук, Національний університет ДПС України
|
|
[Секція 6. Податкова система. Бюджетна система. Правові відносини в економічній системі;] |
Податкові пільги з податку на прибуток підприємств залишаються суперечливим економічним інструментом стимулювання підприємницької активності в Україні. Необхідність перегляду підходів до їх надання зумовлена тим, що, з однієї сторони – їх застосування не забезпечило вирішення довгострокових макроекономічних завдань розвитку економіки країни, з іншої – спостерігається погіршення фінансово-економічного становища підприємств, ускладнюється ситуація з наповненням державного бюджету, в т. ч. через зростання втрат бюджету у зв’язку з наданням податкових пільг в останні роки. Зокрема, у 2011 р., за рік після прийняття Податкового кодексу України (далі – ПКУ), втрати бюджету внаслідок пільгового оподаткування прибутку підприємств досягли 15,4 млрд. грн., тоді як у попередні роки їх величина складала близько 2 млрд. грн. У 2012 р. втрати бюджету від надання зазначених пільг суттєво не знизились і становили 15,1 млрд. грн [1].
На відміну від європейських країн, в яких пільги з податку на прибуток підприємств відіграють ключову роль у стимулюванні інноваційно-інвестиційної активності підприємств, в Україні такі пільги перетворились на засіб вибіркового зниження рівня податкового навантаження. Адже, згідно Довіднику N 70/1 податкових пільг, що є втратами доходів бюджету, станом на 01.04.2014 р. з податку на прибуток підприємств передбачено 38 пільг, з яких пільг окремим видам економічної діяльності та підприємствам – 24 [2]. Таку ситуацію вважаємо неприйнятною. Насамперед по тій причині, що надання податкових пільг окремим видам економічної діяльності призводить до викривлення фіскального середовища. Окрім того, зазначені податкові пільги згідно частин III та V Угоди СОТ Про субсидії та компенсаційні заходи відносяться до адресних субсидій, що можуть спровокувати запровадження антисубсидійних заходів, а саме − компенсаційних мит країн-імпортерів українських товарів.
Окрім окреслених, серед недоліків діючих механізмів пільгового оподаткування прибутку підприємств вбачаємо наступні:
− недостатньо аргументованою є доцільність надання пільг окремим видам економічної діяльності з точки зору їх відповідності задекларованим пріоритетам соціально-економічного розвитку країни. Насамперед це стосується звільнення від оподаткування прибутку суб'єкта господарської діяльності, отриманого від надання готельних послуг (група 55 КВЕД ДК 009:2005) у готелях категорій «п'ять зірок», «чотири зірки» і «три зірки»;
− більшість податкових пільг для окремих видів економічної діяльності надані у формі звільнення прибутку від оподаткування (всього прибутку – 21 вид пільг, 80 % прибутку – 1 вид пільг; 50 % прибутку – 1 вид пільг), застосування ставки податку на прибуток − 0 % [2, 3];
− для 13 видів пільг встановлено необґрунтований термін їх надання – 9-10 років. Адже розрахунки науковців підтвердили, що граничний термін фіскальної ефективності дії податкової пільги має становити не менше трьох, але й не більше п’яти років, оскільки при більшому терміні їх застосування виникають можливості для зловживань, корупції та шахрайства [4, с. 23];
− не впроваджено чітких критеріїв надання податкових пільг;
− відсутні пільги всім суб’єктам господарювання для реалізації природоохоронних заходів, впровадження інноваційних екологоорієнтованих технологій, а також податкові пільги для витрат на дослідницьку діяльність по моніторингу та запобіганню забруднення навколишнього середовища, що нині набули поширення в країнах ЄС [2, 3].
Вітчизняні науковці також відмічають про наявність недоліків у механізмах надання податкових пільг. Зокрема, М. Гаман і Т. Крушельницька вказують на окремі положення ПКУ, які, на їх погляд, є важко сумісними між собою і будуть досить негативно впливати на розвиток інноваційної діяльності в Україні. Зокрема, обмеження дії пільги, передбаченої абзацом 158.1 ст. 158 розд. ІІІ ПКУ щодо звільнення від оподаткування 80% прибутку підприємств, «отриманого від продажу на митній території України товарів власного виробництва за переліком…» тільки для «продажу на митній території України» позбавляє вітчизняних виробників енергозберігаючих технологій податкових стимулів для виходу на світовий ринок [5, с. 120]. Щодо положень абзацу 158.2 ст. 158 розд. ІІІ ПКУ, науковці зазначають про те, що не зазначено конкретного органу виконавчої влади, який буде проводити експертизу на предмет включення підприємств до Державного реєстру, а також не вказано алгоритму визначення критеріїв оцінки відповідності тих чи інших підприємств, енергоефективних заходів і проектів вимогам «галузевої програми з енергоефективності» [5, с. 121]. На думку науковців, наявність таких прогалин в законодавстві не тільки провокує зловживання з боку платників податку і посадових осіб, а й практично унеможливлює проведення контрольних заходів щодо правомірності застосування даної пільги [5, с. 121].
Таким чином, окреслені недоліки вказують на доцільність зміни підходів до пільгового оподаткування прибутку підприємств в Україні. Насамперед слід переглянути перелік видів економічної діяльності, яким варто на теперішній час надавати податкові пільги, а також скоротити період дії запроваджених пільг до 4-х років з моменту їх надання. Вважаємо, що в найближчій перспективі доцільно скасувати податкові пільги з податку на прибуток для окремих видів економічної діяльності та перейти до надання пільг з даного податку, спрямованих на зміну поведінки всіх суб’єктів господарювання, а саме – на активізацію їх інвестиційно-інноваційної активності. Податкові пільги повинні стати стимулом для реінвестування прибутку одночасно як для вітчизняних виробників високотехнологічної, екологоорієнтованої інноваційної продукції, так і для внутрішніх підприємств-споживачів, які використовують таку продукцію у власному виробництві. Податкові пільги з податку на прибуток підприємств слід надавати у формі інвестиційної податкової знижки, або ж інвестиційного податкового кредиту терміном на 4 роки. Також необхідно передбачити штрафні санкції для підприємств, які порушили встановлені умови надання податкових пільг. Такими штрафними санкціями повинні стати компенсація недоотриманих бюджетом податкових надходжень за весь період користування підприємством пільгою. В майбутньому такі заходи сприятимуть не лише модернізації вітчизняного виробництва, випуску нової інноваційної продукції, а й збільшенню податкових надходжень до бюджету.
Список використаних джерел:
1. Смірнова О. М. Оцінка ролі податку на прибуток підприємств у забезпеченні економічного розвитку країни /О. М. Смірнова, М. В. Стадник // Ефективна економіка. Електронне наукове фахове видання. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2659
2. Довідник № 70/1 податкових пільг, що є втратами доходів бюджету, станом на 01.04.2014 р. – Режим доступу: http://www.nibu.factor.ua/ukr/info/sp-lgot/sp-lgot_70_1/
3. Податковий кодекс України вiд 02.12.2010 р. № 2755–VI. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17.
4. Скрипник А. В. Оцінка фіскальної ефективності пільгового оподаткування прибутку підприємств / А. В. Скрипник, Д. М. Серебрянський // Економіка України – 2006. – № 7. – С. 13-27.
5. Гаман М. Удосконалення механізмів оподаткування інноваційної діяльності в Україні в контексті світового досвіду / М. Гаман, Т. Крушельницька // Вісник НАДУ. – С. 116-122. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21CO
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter