|
|
|
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО СТАНОВЛЕННЯ ЛІДЕРСТВА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
| |
| 25.05.2014 14:53 |
|
Автор: Шевчук Олена Анатоліївна, кандидат економічних наук, НТУУ «КПІ»
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво;] |
Промисловість завжди виступає домінуючою складовою будь-якої економіки країни, оскільки: забезпечує послідовність та безперервність економічного розвитку; визначає перспективи диверсифікації економіки; виступає основним споживачем результатів НДДКР; сприяє розвитку кваліфікаційного рівня населення та є одним з основних засобів інтеграції національної економіки у світову економічну систему.
В той же самий час, промислове підприємство, як і будь-яка соціально-економічна система має можливість досягнути найвищих показників лише за умов безперервного розвитку. У визначеному контексті, розвиток передбачає придбання нових якостей, зміни принципів та напрямків роботи, що визначають стійкість життєдіяльності промислового підприємства як системи та його конкурентоспроможність і місце у зовнішній стратифікаційній системі на ринку.
Іншими словами, сучасне реформування промислових підприємства повинно ґрунтуватися на узгодженості інтересів, прав та обов’язків всіх суб’єктів діяльності. А саме [1, с. 111-123]:
1) Власників капітального ресурсу – домінуючих або міноритарних власників підприємства – інноваційно-налаштована бізнес-еліта, основними інтересами якої виступають збільшення вартості акцій підприємства та дивідендів за цими акціями;
2) Власників організаційно-управлінського ресурсу та повноважень – координаційно-управлінської еліти, яка представлена менеджерами промислового підприємства, інтересом яких стає престиж, компенсації, бонуси тощо;
3) Власників когнітивного ресурсу підприємства – інтелектуально-креативної (творчої) еліти підприємства, до складу якої належать спеціалісти та представники техноструктури промислового підприємства, в якості інтересів яких необхідно виділити професійний престиж, інновації та модернізацію промислового підприємства;
4) Власників трудового ресурсу підприємства – основної маси працівників підприємства, тобто трудового колективу, який зацікавлений у збереженні робочих місць, підвищенні заробітної плати, збільшені поваги у колективі тощо.
Зазначимо, що в рамках неокласичної теорії фірми, підприємство завжди виступає пасивним об’єктом, що реагує на кон’юнктурні зміни на ринку (перш за все, ціни) у рамках фіксованого критерію прийняття рішень щодо максимізації прибутків, обсягів продажу, темпів росту тощо.
Згідно до означеної парадигми, підприємство управляється власниками (ззовні) через менеджмент та спирається на тиск товарного ринку, як основного фактору прийняття рішень. Відповідно, вектор економічного розвитку підприємства визначається саме власниками поза межами підприємства як організації.
Такий підхід свідчить про суперечливість інтересів основних сил підприємства, суть яких полягає в наступному. Основними інтересами спеціалістів, менеджерів та трудового колективу виступає підвищення рівня заробітної плати. Що, за рівних умов, призводить до зниження доходів та дивідендів власників підприємства. В зв’язку з чим виникає необхідність вирішення двох основних задач [2]:
1) Узгодженості інтересів між усіма провідними силами підприємства;
2) Збалансованості прав, відповідальності та вагомості кожної складової в управлінні підприємством.
Означена проблема вирішується за допомогою системного підходу, який передбачає дослідження внутрішньої структури функціонування та управління підприємством у взаємодії із зовнішнім середовищем шляхом консолідації зусиль усіх основних рушійних сил підприємства.
Такий підхід надає можливості для вирішення складних проблем, в тому числі і в теорії формування лідерства промислових підприємств на ринку в умовах глобалізації. При цьому об'єкт дослідження розглядається не як єдине, нероздільне ціле, а як система взаємопов'язаних
складових елементів, їх властивостей та якостей. Основною метою такого аналізу стає розгляд кожного компонента системи, що функціонує в умовах невизначеності. З метою добитися того, щоб промислове підприємство, як система, в цілому змогло виконувати свою задачу в своєму системному оточенні. У визначеному контексті, мова ведеться про відносно стійкий процес обміну інформацією, що регулює поведінку системи.
Основу концепції системного підходу до процесу становлення лідерства промислового підприємства складає гіпотеза про залежність зміни економічного статусу на ринку за рахунок синергетичного ефекту інтеграції та диверсифікації людського капіталу підприємства як основи для формування корпоративної еліти, яка і визначає вектор економічного розвитку такого підприємства..
За таких умов, загальний процес формування корпоративної економічної еліти є складним явищем, що має визначену структуру (сукупність відносно незалежних підсистем) та певні відносини і зв’язки між агентами цих підсистем.
У сукупності ці відносини та зв’язки складають структурний компонент. Цей структурний компонент складається з об’єктивних умов існування зовнішнього середовища (економічної та політичної ситуації) та внутрішніх умов (індивідуальних особливостей людини).
Таким чином, у відповідності до принципу моделювання будь-якої складної системи, складна модель припускає її структуризацію на компоненти – локальні моделі соціально-економічної системи, основним елементом якої виступають окремі суб’єкти господарської діяльності, що за своєю структурою є неоднорідними.
Неоднорідність системи пояснюється наявністю різноманітних соціальних страт – трудового колективу (як основної маси працівників) та корпоративної еліти – менеджерів, спеціалістів та власників підприємства, що з позиції системності визначаються як підсистеми.
У сукупності ці елементі піддаються динамічним змінам у часі, детермінованих прогресом розвитку. Кожен з цих елементів має власні цілі, ступінь задоволеності, сукупність наявних та можливих зв’язків, необхідних для реалізації поставлених задач, а також різний доступ до ресурсів.
Таким чином, системний підхід надає можливості представити промислове підприємство як множину суб’єктів, які відповідають умовам соціально-економічної системи та надають можливості для визначення множини параметрів, що характеризують таку систему на певний період часу.
Список використаної літератури:
1. О.А.Шевчук Імперативи розвитку корпоративної еліти: Монографія / МОН України, НТУУ «КПІ». – К.:ТОВ «Спринт-Сервіс», 2014. – 297 с., ISBN 978-617-7021-17-8
2. Г.Б. Клейнер «Революционная ситуация в управлении российскими предприятиями» // «Управленческие науки», 2011, № 1. Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.kleiner.ru/arpab/revoluson.html
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter