|
|
|
ВИРОБНИЧІ ГРУПИ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ
| |
| 24.04.2014 12:55 |
|
Автор: Смолинець Ігор Богданович, асистент кафедри менеджменту, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького
|
|
[Секція 2. Менеджмент. Маркетинг;] |
Висока конкуренція на продовольчому ринку, недостатня купівельна спроможність населення створюють достатньо суттєві проблеми для дрібних виробників сільськогосподарської продукції, зокрема в сфері її збуту, що зменшує дохідність цих господарств. В країнах Європейського Союзу нагромаджений значний досвід у вирішенні цієї проблеми за рахунок створення виробничих груп, що може бути використано і у вітчизняній господарській практиці.
Об’єднання виробників сільськогосподарської продукції існують в багатьох країнах світу, зокрема і в Європейському Союзі.
Основними вигодами такої консолідації сільськогосподарських виробників є:
- підтримка зі сторони ЄС для таких груп;
- спільна закупівля засобів виробництва (можливість використання з оптових цін, цінових знижок, кращих умов оплати);
- сильніша маркетингова діяльність та можливість комунікації зі споживачами;
- можливості застосування сучасних технологій виробництва і інтенсифікація біологічного прогресу (обмін насінним матеріалом, використання кращих порід і сортів тощо);
- економія часу завдяки гуртовому постачанню і продажу;
- якісна і сортова уніфікація партії товарів і їх продаж гуртовим клієнтам, відповідно можливість досягнення відповідної ціни);
- створення власної мережі клієнтів (гуртові, переробні підприємства, заклади торгівлі та громадського харчування).
Особливу перспективність в європейському сільському господарстві, а відповідно і у вітчизняному, мають виробничі групи і маркетингові групи. Колектив виробників створюється на засадах добровільності. Виробники об’єднуються з метою пристосування до ринкових умов, покращення ефективності і господарювання, планування виробництва з врахуванням якості і кількості продукції, а також організації і концентрації пропорції сільськогосподарської продукції і спільного придбання засобів виробництва. Європейський досвід засвідчує, що найчастіше ініціаторами створення виробничих сільськогосподарських груп виступають молоді люди, які володіють кращими фінансовими засобами, мають вищу освіту, а їх господарства краще організовані і є більшими за розмірами від середніх [1, c. 557-566].
Європейське законодавство про виробничі групи точно не визначає організаційно-правової форми, але вказує, що група може здійснювати господарську діяльність як самостійний господарюючий суб’єкт і самостійна правова форма. В Польщі, на приклад, це може бути кооператив, галузеве об’єднання (спілка), союз і товариство на основі капіталу (наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю або акціонерне товариство). В Україні відсутні жодні законодавчі акти в цій сфері. Тому пропонується прийняття відповідного законодавчого акту, радше закону України “Про виробничі сільськогосподарські групи”, в якому необхідно відмітити умови, яких повинна дотримуватися група та її члени, щоб можна було б розраховувати на відповідну фінансову підтримку.
Членами групи можуть бути фізичні і юридичні особи, які займаються сільським господарством. Виробнича сільськогосподарська група здійснює діяльність як підприємницька структура і як юридична особа при умові, що:
- утворена виробниками одного виду продукції або групи продукції;
- діє на основі статуту або умови (протокол установчих зборів);
- складається з членів, пайовиків або акціонерів, з яких жоден не може мати більше 20% голосів на загальних зборах спільників;
- в першому році діяльності досягають 51% задокументованих доходів з продажу продуктів групи, вироблених в господарствах членів групи;
- встановлені обов’язкові для членів групи засади щодо якості і кількості поставлених групі продуктів, способи приготування їх до продажу, відмічені у відповідних установчих документах.
Важливо, щоб законодавчо (на рівні Міністерства аграрної політики України) був запропонований перелік продукції чи її груп, для яких можуть створюватися виробничі групи.(наприклад, молоко, м’ясо свиней, продукти екологічного сільського господарства тощо), мінімальна кількість членів групи (найчастіше 5 осіб), мінімальна натуральна і вартісна величина товарної продукції. Причому для різних регіонів можуть бути прийняті різні умови (кількість членів, обсяги продукції) для визнання виробничої групи і надання їй фінансової допомоги. Однак, обов’язковою умовою такої допомоги має бути реєстрація групи як юридичної особи.
Ще однією важливою ціллю створення виробничих груп є концентрація і спеціалізація виробництва. Це досягається умовою щодо реалізації продукції членами групи в рамках групи не менше 51 відсотка у вартісній оцінці. Можуть бути прийняті і додаткові нормативні акти щодо реалізації в другому році не менше 60 % виробленої продукції членами групи, а в наступні роки – не менше 75 %. Крім посилення спеціалізації групи, це дозволить уникнути створення фіктивних груп, які б користалися з посередницьких послуг.
Список використаних джерел:
1. Lemanowicz M. Mechanizm udzielania pomocy finansowej grupom producentów rolnych (budżet krajowy i PROW) / Kwestia agrarna w Polsce i na swiecie.-Warszawa: Wydawnictwo SGGW. 2010. – c. 557 – 566.
2. Українська науково-освітня мережа УРАН [електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.uran.net.ua.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter