|
|
|
СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ПРАЦІВНИКІВ В УМОВАХ ЗАГОСТРЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ В КРАЇНІ
| |
| 23.04.2014 01:37 |
|
Автор: Фоменко Ганна Григорівна, аспірант, Донецький університет економіки та права
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво;] |
Декілька останніх місяців наша країна переживає тяжку політичну та економічну кризу. Невирішеність економічних проблем та політична нестабільність провокують зниження економічної активності суб’єктів господарювання та загострення соціальним проблем в суспільстві. Заморожування соціальних стандартів в умовах різкого здороження вартості життя призводить до збільшення кількості соціально незахищених осіб. Підприємства є суб’єктом економічних та соціальних відносин в країні, які безпосередньо несуть відповідальність за реалізацію соціального захисту працівників. Економічна стабільність в країні створює сприятливе підґрунтя для росту соціальної відповідальності бізнесу та розширення соціальної діяльності. Наразі суб’єкти господарювання знаходяться в умовах економічної та політичної невизначеності. Підвищення вартості сировини та матеріалів знижує конкурентоспроможність вітчизняних виробників та ставлять під загрозу економічну безпеку. Наявність економічних проблем завжди провокує виникнення соціальних. Відсутність вільних грошових коштів у роботодавця не дозволяє задовольнити додаткові соціальні потреби працівників, більшість представників виробничих підприємств задовольняють лише встановлений державною соціальний мінімум. Збільшення соціальної напруги в колективі не сприяє ефективному використанню трудових ресурсів. Соціально незадоволені та незахищені працівники не зацікавлені покращувати результати трудової діяльності. Зрештою всі сторони економічних відносин програють: держава недоотримує соціальні кошти та податкові платежі, роботодавці прибуток або отримують збиток, працівники кошти у вигляді заробітної плати та соціальних гарантій. Проблема соціального захисту працівників стає ще більш актуальною в умовах погіршення економічної та політичної ситуації в країні. Невирішеність соціальних проблем породжує ряд нових досліджень з цього питання.
Особливої уваги науковців потребують такі аспекти соціального захисту працівників як: облік витрат соціального призначення, можливі форми забезпечення соціального захисту в умовах браку фінансових ресурсів, аналіз соціальних потреб працівників та державне стимулювання соціальної відповідальності роботодавця. Деякі з представлених напрямів розглянуті в працях таких науковців як Пацула О.І. [5], Стрибулевич Т.О.[7], ГриньоваВ.М [1]., Гришнова О.А.[2], Новак І. [3] та інших. Існуючі дослідження з питань соціального захисту працівників дають підстави стверджувати, що соціальна діяльність підприємства має не менше значення ніж економічна, однак в умовах економічної нестабільності майже не виконує своєї соціальної функції. Недосконалість законодавства та ряд економічних та політичних проблем гальмують реформування системи соціального захисту населення, в тому числі працівників.
Ескалація економічних та політичних проблем в країні відбилася на економічній діяльності суб’єктів господарювання та спровокувала загострення наявних соціальних проблем на підприємстві. Тимчасове заморожування соціальних стандартів на рівні держави призводить до збільшення ролі підприємств в забезпеченні соціального захисту працівників. В умовах економічної нестабільності, соціальний захист на рівні підприємств виконує окрім основних функцій:залучення нових працівників; мотивування праці; «прив’язка» персоналу до даного підприємства; скорочення конфліктів, ще одну не менш важливу функцію – підтримання працівників в складних життєвих умовах [4]. Відсутність державної підтримки та соціальна незахищеність працівників можуть спровокувати конфлікти на підприємствах, що негативно впливатиме на результати діяльності роботодавців та податкові надходження до держави. Роль держави, в сьогоденних умовах, зводиться до підтримання соціальної відповідальності бізнесу, недопущення зниження рівня життя працюючого населення та забезпечення економічної стабільності суб’єктів господарювання. В податковому кодексі України [6] передбачено заходи направлені на стимулювання соціальної активності роботодавців, але недосконалість систем обліку і звітності не сприяють ефективному управлінню витратами соціального призначення та є недостатньо прозорими.
Реформування соціального захисту працівників на рівні підприємства повинно охоплювати такі напрями як: удосконалення податкового законодавства, бухгалтерського обліку та фінансової звітності, розробку механізму управління витратами на соціальний захист працівників та пошук альтернативних варіантів надання соціальних гарантій. Наразі, виробничі підприємства України забезпечують переважно обов’язкові складові соціального захисту: соціальне та пенсійне страхування, охорону праці, дотримання санітарно-гігієнічних умов, забезпечення відпусток та оздоровлення. Зменшення фінансових ресурсів призводить до скорочення додаткових соціальних програм, навіть тих, які стимулюються з боку держави: забезпечення недержавного пенсійного страхування, професійне навчання та підготовка, безоплатне харчування та проїзд, культурний розвиток. Враховуючи економічні та політичні проблеми, які виникли в країні, суб’єктам господарювання необхідно мати внутрішні соціальні фонди, які дозволять акумулювати кошти на власних рахунках та служити джерелом додаткових фінансових ресурсів з одного боку, а з іншого дозволять підтримувати соціальний захист працівників на належному рівні та стимулювати поступове збільшення трудового потенціалу працівників. Узгоджена робота держави, суб’єктів господарювання та працівників, врахування інтересів кожної сторони є запорукою економічного процвітання та стабільності її учасників.
Список використаних джерел:
1. Гриньова В.М. Управління соціальним розвитком промислових підприємств: монографія / В.М. Гриньова, М.М. Новікова, М.В. Боровик. – Х.:ХНЕУ, 2008. –160 с.
2. Грішнова О.А. / О.А. Грішнова, Т.О. Никитюк // Соціальна відповідальність бізнесу в Україні: сучасний стан і перспективи розвитку соціально экономические аспекты промышленной политики. Актуальне проблемы управления человеческими ресурсами и маркетинг в контексте стратеги развития Украины: сб. науч. тр.. – Т.1. – Донецк: ИЭП:НАН Украины., 2007. – С. 23-378.
3. Новак І. Трудові відносини в умовах економічної кризи: тенденції розвитку та пропозиції щодо регулювання / І.Новак // Україна: аспекти праці. – 2010. – №1. – С. 23-26.2.
4. Новикова О.Ф. Направления повышения уровня социальной защиты работников угольной промышленности / О.Ф.Новикова // уголь Украины. – 1993. – №6. – С. 8-11.
5. Пацула О. І. Соціальні витрати підприємства та їх класифікація / О.І. Пацула // Вісник КНТЕУ. – 2006. – №3. – С. 26.92.
6. Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 13-14. – С. 112.
7. Стрибулевич Т.О. Зарубіжний та вітчизняний досвід ідентифікації соціальних витрат в обліково-аналітичних системах / Т.О. Стрибулевич // Економічний аналіз. – 2010. – № 5. – C.186-188.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter