|
|
|
НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РІВНЯ ЯКОСТІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ
| |
| 21.04.2014 16:45 |
|
Автор: Дикий Ігор Анатолійович, аспірант кафедри обліку, аналізу, аудиту та адміністрування підприємств гірничо-металургійного комплексу Державного вищого навчального закладу "КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ"
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво;] |
На думку вченого Інституту економіки та прогнозування НАН України Н.А. Супруна, найбільш значущими аспектами розвитку корпоративного середовища, які визначили специфіку вітчизняної моделі корпоративного управління, є такі: неефективний характер корпоратизації визначився обставинами, за якими більшість українських акціонерних товариств була створена не за класичним зразком об’єднання капіталів, а через механізм розподілу майна державних підприємств; приватизаційна схема, що була реалізована через майнові сертифікати, унеможливила створення ефективної структури акціонерної власності та не сприяла притоку інвестицій; застосування адміністративного ресурсу та асиметрія інформації впродовж приватизації стали інституційної основою формування корпоративних бізнес-утворень, які, будучи монополістами в окремих секторах економіки, створюють бар’єри для розвитку прозорих механізмів корпоративного контролю [4, с. 17].
Так система корпоративного управління має базуватися на ряді принципів, щоб відповідати сучасним вимогам господарювання. Серед них: спеціалізація (повна сконцентрованість на ключовій компетенції) – стратегічне управління холдингом, що підвищує ефективність компанії та її інвестиційну привабливість; вертикальна інтеграція – контроль за всіма етапами створення вартості, що забезпечує стабільність і стійкість до коливань ринкової кон'юнктури; єдине стратегічне управління – максимізація синергії взаємодії, що дозволяє здійснювати єдине та послідовне стратегічне планування й управління всіма активами, а також досягати стабільного приросту акціонерної вартості компанії; централізація – здійснення централізованого управління підприємствами, які входять до компанії, що дозволяє оптимізувати управлінські витрати, уніфікувати бізнес-процеси і технології, підвищити ефективність бізнесу в цілому; зростання та інвестиції – успіх у конкурентній боротьбі можливий лише у результаті інвестицій у розвиток, впровадження найбільш ефективних світових технологій у виробництво та управління; впровадження кращих світових практик – на основі використання інструментів бенчмаркінгу для вивчення світового досвіду вибираються найбільш ефективні технології: управлінські, виробничі, інформаційні, що дозволяє досягати максимальної ефективності корпоративного управління; синтез традицій та інновацій – зберігаються кращі традиції майстерності виробництва та професіоналізму, збагачуючи їх найсучаснішими знаннями і технологіями; установка на лідерство – впровадження заходів з поліпшення якості менеджменту, продуктивності, якості продукції, контролю за витратами, умов праці, ефективності бізнес-процесів, охорони навколишнього середовища тощо; особисте ставлення до справи – в основі корпоративної культури лежить власне небайдуже ставлення до спільної справи.
На основі аналізу існуючих підходів наукових шкіл та узагальнення зарубіжного досвіду визначено напрями вдосконалення рівня якості корпоративного управління публічного акціонерного товариства. Серед них:
- структурування вертикалі управління публічного акціонерного товариства за функціональним напрямом діяльності;
- створення дирекції з напрямів діяльності в апараті управління компанії у рамках вертикальної моделі управління;
- розробка комплексної системи управління, яка дозволить об’єднати всі ресурси в єдину інформаційну структуру з розподілом операційних функцій і відповідальності між структурними підрозділам;
- організація роботи з систематизації базової IT-інфраструктури на підприємстві у рамках розробки довгострокової IT-стратегії;
- впровадження комплексної автоматизованої системи управління підприємством, пріоритетами якої є оперативний облік, бюджетування, казначейство, бухгалтерський та податковий облік, консолідована фінансова звітність, управління закупками, управління автотранспортом, управління обслуговуванням та ремонтами обладнання.
Вважаємо, що доцільним є формування якісно нової системи в області управління персоналом, яка складається з таких основних елементів: взаємодія компанії з потенційними співробітниками на етапі найму; розвиток та розстановка персоналу відповідно до принципів і вимог компанії та дотримання кваліфікаційних вимог; забезпечення структурних підрозділів підприємства необхідними фахівцями; система підготовки та підвищення кваліфікації кадрів; кваліфікаційна атестація персоналу на підприємстві за компетентнісним підходом; формування кадрового резерву та проведення відповідних заходів з його розвитку; розробка заходів з розвитку колективних форм організації та оплати праці, поліпшення використання робочого часу; моральне та матеріальне стимулювання працівників.
Реалізація запропонованих заходів дозволить оптимізувати бізнес-процеси, що супроводжують основну діяльність публічного акціонерного товариства, та підвищити рівень якості корпоративного управління у результаті зростання значень таких показників [2, с. 133]:
- економічної ефективності (коефіцієнт фінансової незалежності, проміжної ліквідності, маневреності, оборотності запасів, забезпеченості запасів власним оборотним капіталом; рентабельність власного та акціонерного капіталу, рентабельність реалізації та продуктивності праці);
- внутрішньої соціальної відповідальності (рівень оплати праці, заохочувальних заходів, фінансування оздоровчих заходів і соціальної реструктуризації);
- зовнішньої соціальної відповідальності (рівень фінансування благодійних заходів, зайнятості та сплати податків) тощо.
Таким чином, наукова новизна дослідження полягає у визначенні напрямів удосконалення рівня якості корпоративного управління. Практична значущість – запропоновані напрями можна використовувати в практичній діяльності публічних акціонерних товариств при розробці стратегій розвитку та кодексів етики їх функціонування.
У подальших дослідженнях планується обґрунтувати інноваційний підхід до формування системи корпоративного управління в Україні та розробити методичні рекомендації щодо оцінки її ефективності з урахуванням соціально-економічних особливостей управління публічними акціонерними товариствами.
Список використаних джерел:
1. Дєєва Н. Е. Корпоративне управління і фінансовий ринок: проблеми теорії та практики: монографія / Наталія Едуардівна Дєєева. – Донецьк: Ін-т економіки промисловості НАН України, 2011. – 524 с.
2. Сіменко І. В. Діагностика ефективності корпоративного управління: визначення оптимальної методики / І. В. Сіменко, В. С. Кваша // Прометей. – 2012. – № 3. – С. 128–134.
3. Баюра Д. Служба корпоративного секретаря як інститут удосконалення системи корпоративного управління публічних акціонерних товариств / Д. Баюра // Україна: аспекти праці. – 2012. – № 1. – С. 27–31.
4. Супрун Н. А. Чинники, тенденції та перспективи розвитку інституту корпоративного управління в Україні / Н. А. Супрун // Наукові праці Донецького національного технічного університету. – Сер. Економічна. – 2013. – Вип. 2 (44). – С. 13–22.
5. Перевезчикова Н. О. Особливості української моделі корпоративного управління / Н. О. Перевезчикова // Наукові праці Донецького національного технічного університету. – Сер. Економічна. – 2013. – Вип. 4 (46). – С. 156–162.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter