|
|
|
МИТО ТА МИТНІ ПЛАТЕЖІ
|
13.02.2014 18:14 |
Автор: Гавура Олена Петрівна, студентка Вінницького національного аграрного університету; Голишевська Лариса Віталіївна, асистент кафедри Обліку та аналізу Вінницького національного аграрного університету
|
[Секція 6. Податкова система. Бюджетна система. Правові відносини в економічній системі;] |
Митний платіж — це різновид обов'язкових платежів, що справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на митні органи. Податковий кодекс України визначає митні платежі як податки, що відповідно до Податкового Кодексу України або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на митні органи. Митний кодекс України визначає митні платежі через перерахування його видів — а) мито; б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції). При регулюванні порядку встановлення та сплати мита використовуються норми митного законодавства, а з питань встановлення та сплати непрямих податків, що діють митній сфері – норми податкового законодавства. У зв’язку з включення митних платежів як до податкової системи, так і до системи митних платежів, можна зробити висновок, що дані платежі займають специфічне місце в системі доходів бюджетної системи. Мито за своєю природою і схоже із ПДВ та акцизним податком, між ними є ряд суттєвих відмінностей. На відміну від ПДВ, який нараховується за єдиною ставко на всі види товарів, які ввозяться на митну територію України, ставки мита диференціюються за групами товарів, визначених Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності. Також ПДВ не сплачується, а повертається при вивезені товарів із території України, тоді як мито на товари, які вивозяться за межі митного кордону України може існувати. Мито відрізняється від акцизного податку тим, що перелік товарів, з яких стягується мито, значно ширший, тобто це переважна більшість товарів, що імпортуються в Україну. В Україні за способом нарахування застосовуються такі види мита [1]: 1. Адвалерне – яке нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, що обкладаються митом. 2. Специфічне – яке нараховується у встановленому грошовому обсязі на одиницю відповідних товарів. Наявність цього виду мита дозволяє боротися із можливим заниженням митної вартості товарів. 3. Комбіноване – поєднує два попередніх види обкладання митом. У законодавстві України визначається існування ввізного і вивізного мита. Ставки ввізного мита встановлені Митним тарифом України, а вивізного – окремими законами України. Вивізне мито існує в Україні лише на незначний перелік товарів, і в основному це сировина, яка має стратегічне значення для функціонування національної економіки[4]. Основу митних платежів, з точки зору економічного аспекту, складають митні податки та митні збори. Митні податки – це непрямі податки, які стягуються з суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) при перетинанні товарами митного кордону певної країни (мито, акцизний збір, податок на додану вартість). Митні збори – це оплата послуг, що надають суб'єктам ЗЕД працівники митниці. Основна різниця між митними зборами та митними податками полягає в тому, що митні податки обов'язково поступають до державного бюджету, а митні збори йдуть на утримання митної служби (але не на оплату праці митників), що стягуються за здійснення на користь платника дій з боку митних органів під час митного оформлення товарів та інших предметів. Вони поділяються на дві групи: митні збори за виконання покладених на митницю обов’язків та митні збори за надання послуг у галузі митної справи [1, с. 243]. Проте слід зазначити, що з тих пір, як Україна стала членом Світової організації торгівлі, були заборонені майже всі митні збори, які стягувались із суб’єктів ЗЕД під час митного контролю та оформлення на кордоні товарів, транспортних засобів та інших предметів. У зв’язку з цим порядок нарахування митних платежів відносно податкової бази має певні особливості. Більшість митних платежів є квотарними, тобто їх сума обраховується залежно від обсягу податкової бази або об’єкта оподаткування і ставок податку. Для більшості митних платежів це митна вартість, але в окремих випадках застосовуються й інші бази оподаткування. За економічною природою основу митних платежів становлять митні податки та митні збори. Митні податки – це непрямі податки, які нараховуються при переміщенні предметів через митний кордон України: мито, акциз-ний збір, податок на додану вартість[3]. У свою чергу, доцільно відзначити, що за способом митного регулювання митні платежі класифікуються на тарифні та нетарифні. Платежі, які пов’язані з нарахуванням митного тарифу, вважаються інструментом тарифного регулювання; нарахування ж акцизного збору, ПДВ та митних зборів – нетарифні види регулювання. Таким чином слід відзначити, що митно-тарифне регулювання є найстарішим методом регулювання ЗЕД. За допомогою митно-тарифного регулювання держава проводить певну зовнішньоекономічну політику, стимулює ввезення або створює умови для обмеження ввезення чи вивезення відповідних товарів; забезпечує однакові економічні умови як для національного, так і для іноземного товаровиробників.
Список використаних джерел: 1. Митний кодекс України від 13.03.2012 року // Голос України. – 2012. -№ 73-74 (5323-5324). – С. 21-62. 2. Податковий кодекс України від 2 груд. 2010 р. №2755-VI [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua 3. Губа М. О.Значущість митно-тарифного регулювання в Україні / М. О. Губа // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. - 2011. - №2. - С. 40-43 4. Нікіпчук О.О., Лопатовський В.Г. Особливості адміністрування митних платежів в україні [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.sworld.com.ua/konfer30/186.pdf
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|