|
|
|
ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МЕНЕДЖМЕНТУ В УКРАЇНІ ТА ЕКОНОМІЧНО РОЗВИНУТИХ КРАЇНАХ
| |
| 18.12.2013 15:18 |
|
Автор: Мажаренко Катерина Петрівна, старший викладач кафедри менеджменту Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського; Скляр Марина Олегівна, студентка Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського; Іващенко Аліна Сергіївна, студентка Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського
|
|
[Секція 2. Менеджмент. Маркетинг;] |
Менеджмент як вид діяльності зародився в кінці ХІХ ст. у Сполучених Штатах Америки. На той час то була єдина країна, де підприємницька діяльність не залежала від таких факторів як: національність, походження чи віросповідання. Тому в Америці емігранти створили величезний ринок робочої сили. Уряд матеріально підтримував отримання освіти, що сприяло збільшенню кількості людей, які працювали в бізнесі. Ті, хто виражав нові ідеї у сфері управління організаціями і сформували практичні засади менеджменту.
Під впливом практики управління корпораціями США формувалася світова практика менеджменту. На даний момент відбувається адаптація американського менеджменту до національних особливостей, що призвело до виникнення регіонально-національних моделей менеджменту. На сучасному етап виділяють три основні характерні моделі:
1. Північноамериканська модель менеджменту
Сучасний американський кадровий менеджмент потребує специфічних форм і методів роботи. Одним із найважливіших його інструментів є атестація працівників з метою зіставлення фактичного виконання ними робіт з нормативними критеріями їх трудових функцій. Важливим аспектом роботи з кадрами є вдосконалення формальних та встановлення неформальних стосунків між співробітниками - такі стосунки слугують основою пошуку нових, нетрадиційних рішень, які дають найбільший ефект [2].
Нинішня організаційна структура підприємств передбачає відсутність вертикальних управлінських ланок, розширення кола осіб, відповідальних за виконання виробничих завдань. Велику увагу приділяють культурі та розвитку організації. Кожна солідна фірма має свій особливий «корпоративний дух», загальну атмосферу, яка визначає етичні принципи, стиль відносин, девізи праці. Отже, американський менеджмент позначається якісним переходом від стратегічного планування до стратегічного управління.
2. Західноєвропейська модель менеджменту.
Сучасний західноєвропейський менеджмент має певні особливості, зумовлені реаліями нинішньої економічної ситуації в цих країнах. До них належать: перехід від диктату продавця до диктату споживача, усунення міждержавних перепон для руху товарів і грошей, проникнення на ринки європейських країн товарів компаній із США та Японії.
Посилення ролі кадрових служб у європейському менеджменті засвідчує високий службовий статус керуючих людськими ресурсами. На багатьох підприємствах Німеччини, Іспанії, Франції, Великобританії та Італії вони входять до комітетів управління [3]. Особливістю західноєвропейського менеджменту є колективна робота команди на чолі з лідером (менеджером).
3. Японська модель менеджменту.
Японський менеджмент вивчають і наслідують не тільки в країнах Азії, а й Америки та Європи. Особливості системи управління виробництвом в Японії зумовлені специфікою її природних умов та економічної системи, історичними, поведінковими та культурними традиціями. У зв'язку з обмеженістю сировинних ресурсів нинішня економічна система Японії орієнтована передусім на виробництво послуг і знань на основі мікроелектроніки, біотехнології і технології нових матеріалів [1].
Управління виробництвом більшості японських фірм основане на дивізійній організації. В японських фірмах вперше сформулювалося поняття, яке ґрунтується на груповому прийнятті рішень. Особливе місце в японському менеджменті посідає стратегічне управління, сформувалося воно тут набагато раніше, ніж в Америці чи Західній Європі, і застосовується значно ширше.
В Україні на даний момент часу не існує стійкої характерної моделі менеджменту. Багато досвідчених керівних кадрів орієнтується на командну систему, яка придушує ініціативу підлеглих. В організаціях переважають вертикальні зв'язки, що призводить до недооцінки горизонтальних відносин. Значна частина керівників намагається особисто контролювати всю діяльність на підприємстві, що ставить під сумнів знання і досвід працюючих. Недостатнє знання законодавчих та нормативних актів є причиною відсутності гнучкості у швидкому реагуванні на зміни зовнішніх і внутрішніх факторів, які впливають на діяльність підприємства [1]. Оплата праці найманих працівників залежить інколи від взаємовідносин з керівниками, а не від кваліфікації та результатів праці. Спостерігається недостатній рівень механізації, автоматизації та комп'ютеризації управлінської діяльності. Можна зробити загальний висновок, що українська модель управління поки що тільки формується.
З вище викладеного, можна зробити висновок, що українська модель управління має свої недоліки і є не досконалою в порівнянні з іншими моделями. Україна має перейняти з американської, західноєвропейської та японської моделей менеджменту: удосконалення системи організації управління шляхом автоматизації виробничих підрозділів, підвищення ролі людського чинника, побудованому на відносинах лідерства, а не жорсткого адміністративного управління, оплата праці має залежати від фактично виконаної роботи та кваліфікації працівника.
Список використаних джерел:
1. Рульєв В.А. Менеджмент: навчальний посібник. [Текст] / В.А. Рульєв, С.О. Гуткевич. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 312 с.
2. Попов А.В. Теорія і організація американського менеджменту. [Текст] / А.В. Попов – М.: МГУ, 2001. – 152 с.
3. Глухов В.В. Основи менеджменту. [Текст] /В.В. Глухов. -3-е вид. - СПб: 2008. — 608 с.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter