|
|
|
ЗНАЧЕННЯ ТРАНСФЕРУ ІННОВАЦІЙ У ЕКОНОМІЧНОМУ РОЗВИТКУ КРАЇНИ
|
18.12.2013 15:01 |
Автор: Охримович Мар`яна Михайлівна, студентка Тернопільського національного економічного університету
|
[Секція 7. Інвестиційно-інноваційні процеси в економіці;] |
В умовах великих матеріальних і ресурсних затрат на виробництві постає питання про можливість їх скорочення за рахунок застосування нових технологій. Однак, незважаючи на те, що Україна має великий потенціал, який характеризується наявністю значної кількості наукових установ та фахівців, її місце на ринку науково-технічних відкриттів є незначним. Однією із причин такого становища є недостатність фінансування, державних механізмів стимулювання та сприяння трансферу інновацій. У простому випадку під терміном «трансфер технологій» можна розуміти передачу технологій, яка оформляється угодою згідно між двома або декількома фізичними або юридичними особами. Унаслідок цієї угоди змінюються майнові права і обов’язки суб’єктів трансферу відносно технології, яка є предметом угоди [1, с. 15]. З економічної точки зору трансфер технологій являє собою взаємовигідний обмін знаннями і технологіями між наукою та приватним сектором, заснований на передачі прав інтелектуальної власності і процесах комерціалізації, в той час, коли саме інтелектуальні ресурси є головною рушійною силою розвитку економіки та суспільства. Інноваційний тип розвитку – це спосіб економічного зростання, заснований на постійних і систематичних нововведеннях, спрямованих на суттєве поліпшення усіх аспектів діяльності господарської системи, періодичному «перегрупуванні сил, обумовленому логікою НТП, цілями і завданнями розвитку системи, можливістю використання певних ресурсних чинників для створення інноваційних товарів і формування конкурентних переваг [2]. Через ряд факторів, що перешкоджають ефективному трансферу технологій між економіками, особливо між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, процеси передачі можуть загрожувати національній економічній безпеці і в першу чергу її технологічній складовій. При цьому може відбуватися поглиблення технологічної відсталості, яка в свою чергу не дозволяє подолати технологічну залежність. Згідно показників наданих Державним комітетом статистики [3] у 2011 році питома вага обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт у ВВП становить 0.79, що на 0.12 менше за показник у 2010 році, можна робити висновок, що обсяг виконаних наукових і науково-технічних робіт має тенденцію до зниження, що є вкрай незадовільним і сприяє подальшому відставанню України в інноваційній сфері. На промислових підприємствах у 2011 році було впроваджено 2510 інновацій порівняно з показником у 2043 інновації 2010 року, що відображає прагнення підприємств до інтенсивного та випереджального розвитку наукоємних технологій. Фінансування інноваційної діяльності у 2011 році становило 14333, 9 млн. грн., порівнюючи з показником у 8045,5 млн. грн. у 2010 році, свідчить про підвищення фінансування інноваційної діяльності, але в більшості за рахунок залучення власних коштів. Сучасний стан трансферу технологій в Україні вимагає удосконалення і реформування. З метою збільшення розподільчої спроможності національної інноваційної системи України пропонуємо створити інститути трансферу знань і технологій у формі сучасних організаційних структур: наукових і технологічних парків, центрів експертизи тощо. Такі новації сприятимуть ефективному розповсюджуванні інноваційного продукту серед потенційних користувачів. В умовах великих матеріальних і ресурсних затрат на виробництві постає питання про можливість їх скорочення за рахунок застосування нових технологій. Однак, незважаючи на те, що Україна має великий потенціал, який характеризується наявністю значної кількості наукових установ та фахівців, її місце на ринку науково-технічних відкриттів є незначним. Однією із причин такого становища є недостатність фінансування, державних механізмів стимулювання та сприяння трансферу інновацій. Підсумовуючи зазначимо, що створення і використання знань, інноваційних технологій, продуктів і послуг набуває глобального характеру. Інновація стає головним інструментом конкурентної боротьби як між суб’єктами господарювання, так і між державами. Сучасний стан трансферу технологій в Україні вимагає удосконалення і реформування. З метою збільшення розподільчої спроможності національної інноваційної системи України ми пропонуємо створити інститути трансферу знань і технологій у формі сучасних організаційних структур: наукових і технологічних парків, центрів експертизи тощо. Такі новації сприятимуть ефективному розповсюдженню інноваційного продукту серед потенційних користувачів.
Список використаних джерел: 1. Соловйов В.П. Інноваційний розвиток регіонів: питання теорії та практики: Монографія / Соловйов В.П., Кореняко Г.І., Головатюк В.М. – К.: Фенікс, 2008. – С. 15. 2. Правдюк М.В. Трансфер інновацій як економічна категорія/ М.В. Правдюк // Серія «Фінанси і кредит». – 2011 –. №1. 3. http://ukrstat.gov.ua/
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|