|
|
|
ТИПОЛОГІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ: ЗАВДАННЯ ТА ЦІЛІ
| |
| 17.12.2013 23:47 |
|
Автор: Воробйова Наталія Вікторівна, кандидат економічних наук, викладач, Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля
|
|
[Секція 7. Інвестиційно-інноваційні процеси в економіці;] |
Проблема формування та реалізації регіональної інноваційної політики України все ще залишається відкритою, у зв’язку з цим виникає необхідність формування типології інноваційного розвитку регіонів. Найбільш часто визначення поняття „типологізація” трактується як установлення якісних взаємозв’язків між групами регіонів із близькими значеннями економічних показників, які характеризують найважливіші сторони економічного розвитку регіонів [1].
Оскільки регіони не є однорідними, то вони мають свою специфіку, пов'язану з характером і поєднанням на їх території різних економічних і соціальних проблем. Це, у свою чергу, зумовлює відповідні особливості методів і механізмів їх підтримки. Виявлення різних типів регіонів визначається вимогами наукового аналізу причинно-наслідкових зв'язків в процесах територіального розвитку, його прогнозування на перспективу, а також необхідністю обґрунтування рішень, що приймаються у сфері регіональної інноваційної політики.
Мета раціоналізації участі регіонів України в інноваційній діяльності полягає в максимальному сприянні нарощуванню інноваційного потенціалу та підвищенні інноваційної активності регіонів. Звідси з’являється необхідність постійної роботи щодо типології регіонів з погляду їх участі у інноваційному розвитку, оцінки привабливості для зарубіжних інвесторів, що дозволяє розглядати доцільність розробки інноваційної політики для того чи іншого регіону [2].
Між регіонами України у сфері інноваційної діяльності спостерігаються явні диспропорції, обумовлені розподілом на регіони з високою та середньою інноваційною активністю та на регіони, які обирають традиційні напрями виробництва. Серед регіонів України виділяються промислово розвинені, з наявністю дослідних інститутів, які майже формують кластерні об’єднання (дослідні організації – промислове підприємство – ринок збуту), та регіони, які не мають потужних промислових вузлів та орієнтовані на сільське господарство. Особливо очевидна роль інноваційної складової для регіонів з потужним ресурсо-виробничим потенціалом. Сильні в промисловому відношенні регіони, основу економіки яких складають великі підприємства металургійного, хімічного та нафтохімічного комплексів, мають реальні можливості для активного впровадження інновацій для подальшого розвитку. Для таких регіонів інноваційна діяльність стає найважливішим, домінуючим фактором соціально-економічного розвитку, що розширює попит на продукцію підприємств регіону і стимулює підвищення конкурентоспроможності, збільшує доходи і зайнятість населення [3]. Інноваційно активні регіони стають привабливими для фінансування, залучають значні обсяги іноземних інвестицій, орієнтуються на виробництво конкурентоспроможної на зовнішніх ринках продукції. Внаслідок чого регіони активно беруть участь у зовнішньоекономічних зв’язках, мають більш широку податкову базу і, отже, опиняються в більш сприятливому фінансово-економічному стані [4, С. 259].
Крім того, інноваційно активні регіони мають більше можливостей для розвитку та модернізації. Такі регіони за допомогою збалансованої інноваційної політики зі своєю продукцією можуть самостійно виходити на світовий ринок, що надає їм більше переваг і робить більш економічно привабливими. Проблема виявлення особливостей інноваційного розвитку регіонів країни стає важливою для отримання достовірної інформації щодо диспропорцій їх інноваційного розвитку з метою формування адекватних заходів підтримки з боку держави та формування збалансованої регіональної інноваційної політики відповідно із встановленими стратегічними цілями розвитку (на мікро-, макрорівні з урахуванням глобалізаційних процесів). Особливо важливим з цього приводу є, крім пошуку адекватних методів дослідження інноваційного розвитку регіону, розвиток методології адаптації отриманих результатів до реалій розгортання інноваційної діяльності у таких аспектах, як процесний (з урахуванням етапів інноваційного процесу), просторовий (з урахуванням просторової специфіки реалізації інноваційної діяльності), галузевий (через галузеву специфіку розвитку інноваційного процесу та його територіально-галузевий аспект), функціональний та управлінський. Така побудова спостережень за інноваційним розвитком регіону закладає, з одного боку, відповідні основи виміру ефективності територіальної організації інноваційної діяльності, а з іншого – дає змогу визначити просторові диспропорції в ефективності її організації на регіональному рівні. Завдання типології інноваційного розвитку регіону визначаються її змістом та цілями, а
саме створенням умов взаємодії всіх учасників інноваційного процесу, що забезпечують науково-технічний прогрес, а також формуванням умов для продуктивного використання наявного виробничого, техніко-технологічного, наукового, підприємницького потенціалу регіону як основи зростання його конкурентоспроможності [5].
Таким чином, невирішеність ряду вище позначених теоретичних і практичних проблем в інноваційній сфері обумовлює необхідність проведення подальших досліджень типології інноваційного розвитку регіонів, виявлення співвідношення інноваційного потенціалу й інноваційної активності та їх впливу на інноваційний розвиток регіону, що сприятиме підвищенню результативності методів державної підтримки регіонів і дозволить сконцентрувати обмежені фінансові ресурси на вирішенні ключових задач їх розвитку, зокрема подолання кризових тенденцій.
Список використаної літератури
1. Шпильова В.О. Регіон – центр знань та інновацій: стратегічні пріоритети / В.О. Шпильова // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – № 1, т. 2. – С. 205-208.
2. Барковский А.Н. Внешнеэкономические связи субъектов РФ и укрепление единого экономического пространства России / А.Н. Барковский, А.В. Комиссаров // Проблемы прогнозирования. – 2000. – № 3. – С. 129-142.
3. Лихачев В.К. Европе регионов: субъекты Российской Федерации обладают значительным потенциалом международного сотрудничества / В.К. Лихачев // Независимая газета. – 2000. – 29 сент. (№ 184).
4. Третяк В.В. Розвиток регіональних зовнішньоекономічних зв’язків: питання теорії та практики: монографія / В.В. Третяк; НАН України. Ін-т економіко-правових досліджень. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2005.–331 с.
5. Комеліна О.В. Діагностика інноваційної діяльності регіону: проблеми організації / О.В. Комеліна // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності: зб. наук. пр. – Маріуполь: ПДТУ, 2008. – С. 98-101.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter