|
|
|
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ В УКРАЇНІ
| |
| 17.12.2013 23:20 |
|
Автор: Бредюк Юлія Андріївна, студентка, Дніпропетровська державна фінансова академія
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
Перехід України до ринкової економіки відбувається на фоні міграційного руху населення та потребує постійного аналізу й ефективного державного регулювання. Процес міграції значною мірою впливає на розвиток країни. Прагнення України вступити до Європейського Союзу та інших міжнародних організацій зумовлює необхідність створення економічних і соціальних засад для регулювання й управління міграційними процесами, вдосконалення нормативно-правової бази в даній сфері до вимог ЄС і МОП, що відповідало б інтересам мігрантів та держави в цілому. За таких умов постає потреба у глибинному дослідженні законодавства, що регулює зовнішню трудову міграцію, соціальний захист українських трудових мігрантів за межами України, подолання демографічних проблем.
Вперше як пріоритет міграційної політики трудова міграція в офіційних документах України була зазначена у 2000 р. В Указі Президента були визначені такі основні завдання у сфері регулювання міграційних процесів: збереження трудового та інтелектуального потенціалу держави; захист соціально-економічних інтересів і прав українських працівників-мігрантів; створення правових та соціально-економічних основ регулювання зовнішньої трудової міграції громадян [4].
Проект закону «Про основи державної міграційної політики» був зареєстрований 16 вересня 2008 р. В ньому зазначено основні завдання в сфері імміграції, еміграції, тимчасового в’їзду в Україну іноземців й осіб без громадянства, а також визнана необхідність створення державного органу управління міграційними процесами. Закон передбачає значне розширення прав мігрантів, які прибувають в Україну на законних підставах [2].
З 2005 р. аж до 2010 р. не було жодного державного органу, який би регулював міграційну політику в Україні. І лише в січні 2010 р. було утворено тимчасову Раду з питань трудової міграції при Кабінеті Міністрів України, як постійно діючого консультативно-дорадчого органу, на який покладено виконання завдань, які пов’язані з формуванням і реалізацією державної політики у сфері соціального захисту трудових мігрантів [1].
Віце-прем’єр-міністр та міністр соціальної політики С. Тігіпко останнім часом проявляв зацікавленість у розробленні політики регулювання трудової міграції та захисту прав мігрантів, зокрема заохочення повернення мігрантів до України. Новоутвореною Державною міграційною службою та іншими відомствами було розроблено затверджений у червні 2011 р. урядом План заходів щодо інтеграції іноземних мігрантів в Україні на 2011–2015 рр., а також Стратегію розвитку національної політики щодо реінтеграції мігрантів, які повертаються до України [5, С. 26 – 27 ].
Указ Президента України Про Концепцію державної міграційної політики був затверджений 30.05.2011 р.. Вона спрямована на забезпечення ефективного державного управління міграційними процесами, створення умов для сталого демографічного та соціально-економічного розвитку держави, підвищення рівня національної безпеки, узгодження національного законодавства у сфері міграції з міжнародними стандартами, посилення соціального і правового захисту громадян України, які перебувають за кордоном, забезпечення повноти використання інтелектуального та трудового потенціалу таких осіб, додержання принципів захисту інтересів України [3].
21.12.2011 р. Верховна Рада України ухвалила закон "Про ратифікацію угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення", яка була підписана 7 липня 2009 р. у м. Лісабоні.
Нині діє сільний проект ЄС та МОП «Ефективне управління трудовою міграцією та її кваліфікаційними аспектами». Мета цього проекту — зміцнення спроможності України та Молдови щодо регулювання трудової міграції та сприяння сталому поверненню. Особливий наголос ставиться на збільшення людських ресурсів та запобігання втраті кваліфікованих кадрів [6].
В наш час, програмні документи в Україні, які стосуються сфери трудової міграції, мають декларативний характер та розробляються здебільшого з метою задоволення певних формальних вимог, ніж створення інструментів для реалізації політики. Відсутність єдиного бачення змісту державної міграційної політики призводить до диспропорцій між окремими її напрямами. Негативним моментом є й недосконала міграційна статистика, недостатня кількість наукових досліджень. Тому необхідно впроваджувати регулярні вибіркові обстеження населення для з’ясування обсягів, складу, спрямованості трудової міграції. Важливого значення набуває укладення двосторонніх угод, які стосуються соціального та пенсійного забезпечення, наявність та значення яких для мігрантів, є вищим, ніж угоди про працевлаштування. Також необхідно звернути увагу на розвиток системи послуг, які надаються заробітчанам банківськими установами для зменшення вартості переказів.
Список використаних джерел:
1. Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення Ради з питань трудової міграції громадян України при Кабінеті Міністрів України» від 20.01.2010 р.
2. Проект закону «Про основи державної міграційної політики» №3158 від 16.09.2008 р.
3. Указ Президента України «Про Концепцію державної міграційної політики» № 622/2011 від 30.05.2011р.
4. Указ Президента України «Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року» № 717 від 24.05.2000 р.
5. Малиновська О. А. Трудова міграція: соціальні наслідки та шляхи реагування. – К. : НІСД, 2011. – 40 с.
6. Проект ЄС-МБП «Ефективне управління трудовою міграцією та її кваліфікаційними аспектами» [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://ilo.org.ua/ProjectsIloArticles/EU-ILO_Migrant.aspx
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter