|
|
|
РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА
| |
| 17.12.2013 18:35 |
|
Автор: Качанова Тетяна Євгенівна, аспірант кафедри фінансів, Інститут економіки і фінансів Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, м. Луганськ
|
|
[Секція 5. Банківська справа. Фінанси, грошовий обіг та кредит;] |
Головна відмінність реструктуризації підприємств від інших способів подолання неплатоспроможності та нерентабельності полягає в тому, що антикризове управління компаніями, які долають збитковість реалізується за допомогою розробки і здійснення комплексних програм реструктуризації. Таке програмно-цільове антикризове управління набуває чітко виражене єдність завдань і способів досягнення заданих орієнтирів, ув'язку намічених рубежів з передбачуваними ресурсами.
Формуванню антикризової програми повинен передувати ґрунтовний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, його активів і пасивів, дебіторської і кредиторської заборгованості, забезпеченості власними коштами, існуючих і можливих замовлень, попиту і цін на продукцію і послуги. Це дозволяє виявити причини кризового стану, намітити способи його подолання.
Як показує досвід реформування господарської діяльності
виробничих комплексів, реструктуризація є дієвим інструментом інтенсивного підвищення конкурентоспроможності підприємств. При цьому вона розглядається як органічний набір заходів щодо приведення діяльності підприємств і компаній у відповідність з зовнішніми ринковими умовами господарювання і виробленої конкурентної стратегії функціонування і розвитку виробництва. Реструктуризація спрямована на зростання ефективності виробництва, підвищення конкурентоспроможності підприємств і продукції, що випускається ними, а також на поліпшення їх інвестиційної привабливості. Часто вона включає в себе комплекс заходів, спрямованих на вдосконалення організаційної структури та функцій управління: модернізацію технічних і технологічних аспектів виробництва; вдосконалення фінансово-економічної політики; зниження виробничо-збутових витрат; краще використання матеріальних і трудових ресурсів; створення сучасної інформаційної системи та документообігу [1, 38].
Поряд з традиційними заходами «покращення та вдосконалення системи управління», потрібні глибинні перетворення, що базуються на переосмисленні ролі, місця та місії підприємства в цьому швидкоплинному світі. Найважливіші способи поліпшення фінансового стану підприємств - збільшення випуску конкурентоспроможної продукції, що користується попитом, зниження її собівартості і збільшення виручки на гривню продажів.
Така міра відновлення платоспроможності підприємства як реструктуризація активів включає наступні елементи:
консервацію, продаж або здачу в оренду виробничих потужностей;
продаж об'єктів незавершеного будівництва;
продаж зайвого устаткування, матеріалів, комплектуючих виробів і
готової продукції, що знаходиться на складі. Ці об'єкти незатребувані необхідно продавати навіть у тому випадку, якщо їх продажна ціна нижча їх балансової вартості, так як при арбітражному управлінні головна мета - пошук необхідних коштів;
передачу місцевим адміністраціям або продаж іншим зацікавленим особам об'єктів соцкультпобуту;
списання (консервація) мобілізаційних потужностей;
передачу місцевим адміністраціям, виділення в окрему юридичну особу або продаж іншим зацікавленим' особам об'єктів енергопостачання.
Після проведення інвентаризації та оцінки майна боржника з допомогою незалежного експерта-оцінювача зовнішній управляючий вправі приступити до продажу майна боржника, яка проводиться, як правило, на відкритих торгах, якщо інше не передбачено планом зовнішнього управління.
Розробка і впровадження різних моделей відновлення платоспроможності промислових підприємств при арбітражному управлінні є творчою завданням арбітражного керуючого, рішення якого повинні ґрунтуватися на вивченні історії підприємства і перспектив його розвитку з використанням теоретичних і практичних знань у галузі антикризового управління [2, с. 52].
Поширеною помилкою діючих арбітражних керуючих є те, що вони строго слідують букві закону, тобто лише задовольняють вимоги кредиторів, але не викорінюють справжні причини неплатоспроможності підприємства-боржника.
Якщо розглянути викладену вище схему реструктуризації, то можна сказати, що арбітражні керуючі, як правило, зупиняються на оперативній реструктуризації. Хоча, на нашу думку, важливу роль при зовнішньому управлінні відіграє стратегічна реструктуризація, так як без усунення дійсних причин неплатоспроможності підприємства застосування будь-якого методу дасть лише короткочасний результат - задоволення існуючих вимог кредиторів. У довгостроковій же перспективі підприємство неминуче потрапить в кризу. Тому при розробці моделей відновлення платоспроможності боржника арбітражний керуючий повинен викорінювати причини неплатоспроможності, враховуючи як короткострокові, так і довгострокові цілі розвитку підприємства.
Список використаних джерел:
1. Калінеску Т.В. Фінансовий менеджмент: навчальний посібник/ Т.В.Калінеску, В.С.Альошкін, В.Г.Кудіна. – Луганськ: вид-во СНУ ім. В. Даля, 2010. – 372 с.
2. Коваленко О.В. Механізми та інструменти ефективного антикризового управління підприємствами / [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://library.kpi. kharkov.ua/Vestnik/2011_7.pdf.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter