|
|
|
ЕКОНОМІЧНА СТІЙКІСТЬ СУЧАСНИХ СУБ’ЄКТІВ ЕКОНОМІКИ – РОЗВИТОК ПОНЯТІЙНОГО БАЗИСУ
| |
| 17.12.2013 18:22 |
|
Автор: Герега Олександр Володимирович, здобувач кафедри економічної теорії Львівської комерційної академії
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
Економічна стійкість підприємства як відкритої соціально-економічної системи виступає однією із найважливіших її критеріальних характеристик. Особливої виразності важливість економічна стійкість набуває у кризових, стагнаційних й рецесійних умовах загальноекономічного середовища. Перманентна поява нових факторів постіндустріального характеру, впливу нових дестабілізуючих чинників кризового загальноекономічного середовища на стійкість економічних суб’єктів спричинили неоднозначність трактування цієї категорії. Тому нині особливо важливим є уточнення сутності поняття економічної стійкості підприємства, визначення чинників її формування та науковий пошук шляхів її забезпечення [1, с. 169].
У сучасній практиці наявна низка проблем в управлінні стійким розвитком суб’єкта господарювання. Ця проблема є достатньо очевидною для відомих (відносно стабільних у фінансово-економічному плані) компаній розвинутих економік, а для підприємств трансформаційної економіки України стає визначальною стосовно можливостей їх подальшого функціонування. Тому сьогодні особливо актуальним є питання розробки та використання у практиці вітчизняних підприємств такої системи менеджменту, яка б ставила за головну мету та спроможна була забезпечити стійке та максимально ефективне функціонування суб’єкта господарювання у поточний період часу, а також створити високий потенціал його розвитку на перспективу [2, с. 284].
Встановлення рівня економічної стійкості є вагомою складовою дослідження ефективності його функціонування загалом. Саме з такої позиції науковцями обґрунтовується, що «розуміння економічного стану підприємства дозволяє не тільки оцінити себе в існуючому ринковому середовищі, а й визначити напрямок та заходи, за допомогою яких можна рухатися в майбутньому» [3, с. 156].
Вітчизняними та зарубіжними дослідженнями вироблено низку концептуальних підходів, які з більшим чи меншим рівнем об’єктивності забезпечують встановлення впливу невизначеності, ризикових і кризових ситуацій на стійкість функціонування економічних суб’єктів. Для адаптації вироблених параметрів понятійного базису економічної стійкості підприємства до умов, що реально склалися в економіці, різні автори пропонують нові парадигми для розширення параметрів і поглиблення змісту цієї економічної категорії.
Незважаючи на чисельні розробки у цій предметній сфері знань, за результатами переважної більшості тематичних досліджень змісту поняття «економічна стійкість підприємства», формулюється висновок, що вони «не забезпечують комплексного уявлення про економічну стійкість» [4, с. 14].
У тематичних дослідженнях і публікаціях переважно дотримуються позиції, що фінансова (а також економічна) стійкість є складовою фінансового стану, похідним критерієм, який випливає із систем показників його оцінювання. Проте, на наш погляд, поняття економічної стійкості суб’єктів сучасної економіки необхідно розглядати у стратегічному плані , а не статично; це поняття повинно бути сформульованим у більш об’ємній вимірності.
Безперечно застосовувані методики статичної економічної стійкості носять більш формалізований характер, можуть з більшим рівнем аргументацій обґрунтовувати встановлений рівень цього категорійного поняття. Попри те, у сучасній економіці з її динамізмом, технологічно-організаційним поступом важливо мати інформацію про наявність у економічного суб’єкта кількісно-якісно верифікованих компонент (складових економічного потенціалу), здатних утримувати економічну систему у стані фінансово-економічної рівноваги. Ураховуючи необхідність формулювання адекватного сучасним економічним умовам концептуального базису динамічної стійкості, важливим для економічної науки є систематизація і встановлення критеріальної вагомості зовнішнім факторам впливу на стійке функціонування суб’єктів сучасної економіки.
Сучасні тенденції наукових досліджень позиціюють економічну стійкість також як спроможність економічної системи адаптуватися до динамічних змін глобального економічного середовища, оцінюючи потенціал підприємства як відкритої соціально-економічної системи, що здатен забезпечити досягнення цілей економічного розвитку. У такому контексті (з погляду динаміки стійкості), використання кількісних методів виміру економічної стійкості не є достатнім. Наукові дослідження підтверджують необхідність розробки механізму, який, крім узвичаєних підходів, даватиме можливість прогнозувати реакцію підприємства на зовнішні й внутрішні дестабілізуючі впливи [1].
Список використаних джерел:
1. Шаціло Н.І. Методологічні засади визначення рівня економічної стійкості сільськогосподарських підприємств / Н.І. Шаціло // Актуальні проблеми економіки. – 2010. - №7(109). – С. 169-174.
2. Фещур Р.В. Економічна стійкість підприємства – становлення понятійного базису / Р.В. Фещур, Х.С. Баранівська // Проблеми економіки та управління. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – 2010. - №684. – С. 284-290.
3. Турило А.М. Теоретико-методологічні засади визначення сутності і оцінки категорії «економічний стан підприємства» / А.М. Турило, А.В. Агапова // Актуальні проблеми економіки. – 2010. - №2(104). – С. 156-159.
4. Клюс Ю.І. Вплив інноваційної привабливості підприємства на економічну стійкість його діяльності: автореф. дис. … канд. екон. наук: спец. 08.00.04 – економіка та управління підприємствами / Ю.І. Клюс. – Східноукраїнський університет імені Володимира Даля, 2011. – 19с.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter