|
|
|
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ФІРМИ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
| |
| 17.12.2013 17:28 |
|
Автор: Антоневич О. В., Кравчук А. О., Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
Поняття конкурентоспроможності є ключовим в утриманні стійких позицій на ринку, оскільки конкурентоспроможність – центральне поняття ринкової економіки. Надзвичайно важливим є питання про формування конкурентного середовища в сучасних умовах: слід розглянути і технологію управлення підприємством, і зовнішні зв’язки. Конкуренція – це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Термін “конкуренція” (від лат. – сoncurrentia) означає змагання, суперництво [1, с. 384].
Проблема оцінки конкурентоспроможності підприємства є дуже важкою, оскільки воно є відкритою системою, яка обмінюється інформацією із зовнішнім середовищем: поставляє власну інформацію як у внутрішнє, так і зовнішнє середовище, а також реагує на інформацію, що надходить зовні.
Це питання досліджували ряд зарубіжних та вітчизняних авторів, а саме: Ж. Ламбен, Р. Фатхудінов, Б. Райзберг, В. Дикань, І. Іванов, І. Герчикова, А. Мазаракі,, В.М. Геєць, Б.Є. Кваснюк та інші, в працях яких висвітлено питання діяльності підприємства в умовах конкуренції, оцінка і аналіз конкурентоспроможності підприємства і його продукції, розвиток конкурентної боротьби та формування основ конкуренції.
Багаторівневий характер конкурентної взаємодії господарських суб’єктів зумовлює широкий діапазон підходів до оцінки їх конкурентоспроможності. У сукупності вони охоплюють як вертикальний, так і горизонтальний об’єктний ряд – від оцінки конкурентоспроможності товарів, підприємства, регіону, галузі та економіки країни до оцінки конкурентоспроможності окремих товарів підприємств та видів діяльності [2, с. 130]. В результаті отримуємо ряд неоднозначних методів аналізу конкурентоспроможності.
Всі існуючі методи оцінки та аналізу конкурентоспроможності підприємства ґрунтуються на таких принципах:
1. безперервність – процес дослідження та оцінки конкурентоспроможності та змін її рівня має носити безперервний характер;
2. комплексність – процес дослідження та оцінки повинен охоплювати всі сфери діяльності підприємства;
3. об’єктивність – результати аналізу і оцінки конкурентоспроможності підприємства повинні базуватися на повній та достовірній інформації про зовнішні та внутрішні чинники його функціонування;
4. динамічність – дослідження проводиться з метою прогнозування та покращення діяльності підприємства у майбутньому;
5. системність – основою для оцінки рівня конкурентоспроможності і розробки відповідних рекомендацій можуть виступати лише результати системного аналізу впливу чинників зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства з урахуванням між факторних взаємозв’язків.
Сучасний стан ринку характеризується постійними змінами у зовнішньому середовищі, мінливістю купівельного попиту, наявністю великої кількості підприємств різних форм власності, наданням практично кожному економічному суб'єкту права виходу на зовнішній ринок, підвищенням невизначеності, ризику. В умовах формування ринкових відносин головним фактором успіху функціонування сучасних підприємств є забезпечення їх конкурентоспроможності як на даний час, так і в майбутньому.
На даному етапі розвитку конкуренції як економічного явища значна увага приділяється стратегічному аналізі підприємства. Стратегічний аналіз дозволяє фірмі виявити сильні і слабкі сторони свого функціонування у довгостроковій перспективі, а це і є підґрунтям для розвитку конкуренції.
Стратегічний аналіз охоплює такі напрямки:
- аналіз стратегічних сил і тенденцій в зовнішньому середовищі підприємства;
- аналіз стратегічних сил і тенденцій у внутрішньому середовищі підприємства;
- аналіз інтересів і тенденцій стейкхолдерів підприємства – усіх зацікавлених в діяльності підприємства осіб підприємства (наприклад, робітники компанії, її клієнти, постачальники, фінансові та банківські установи, що її обслуговують, місцевий уряд, мешканці даного району тощо);
- аналіз потенційних можливостей і загроз для стратегічного розвитку
підприємства [3, с. 460].
Обираючи такий метод розвитку, підприємство має подбати про ефективне управління конкурентоспроможністю. Згідно з результатами стратегічного аналізу і розроблених варіантів стратегій управлінський персонал приймає управлінські рішення щодо оптимізації своєї конкурентоспроможності в майбутньому.
Управління конкурентоспроможністю охоплює підприємство на усіх його рівнях і виступає напрямом управління підприємства, який спрямований на формування, розвиток, утримання конкурентних переваг та забезпечення життєдіяльності підприємства у сфері економічної діяльності як в даний час, так і в майбутньому [4, с. 304].
Отже, конкурентоспроможність підприємства в сучасних умовах ринкової економіки повинна спиратись на принципово нові моделі розвитку. Ці моделі мають охоплювати як базові питання розвитку підприємства, так і ті проблеми, які не досконало досліджені в даній тематиці. Особливу увагу слід звернути на стратегічний аналіз фірми, як головний чинник ефективного розвитку конкуренції. Також цей процес має супроводжуватись продуманими управлінськими діями керівництва та аналізом нових досліджень питання про конкурентоспроможність.
Список використаних джерел:
1. Должанський І. З. Конкурентоспроможність підприємства : навч. посіб. / І. З. Должанський, Т. О. Загорна. – К. : Центр навч. л-ри, 2010. – 384 с.
2. Гончарук Т.І. Конкуренція: сучасна економічна характеристика та
особливості // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №2. - С. 130-145.
3. Фінанси підприємств : підручник / керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. – 3-тє вид., перероб. та доп. – К. : КНЕУ, 2010. – 460 с.
4. Кобиляцький Л. С. Управління конкурентоспроможністю: Навч.
посіб. – К.: Зовнішня торгівля, 2010. – 304 с.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter