|
|
|
ВАРТІСНІ КРИТЕРІЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ СУБ’ЄКТІВ
| |
| 14.11.2013 16:38 |
|
Автор: Герега Галина Федорівна, здобувач, кафедра економічної теорії Львівської комерційної академії
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
Управління ефективністю економічного суб’єкта неможливе без розуміння її сутності й розкриття факторів впливу, що забезпечується можливостями її виміру. Ураховуючи, що економічна категорія «ефективність» пов’язується із відтворювальним процесом загалом, критерії ефективного функціонування економічних суб’єктів у різних тематичних дослідженнях відрізняються. Проте, однією із найбільш важливих вимог до категорій «ефективність», тобто поняття, що характеризує досягнення успіху економічним суб’єктом, є можливість й обґрунтованість її кількісного виміру. Виходячи із сучасних підходів до оцінювання функціонування економічних суб’єктів на глобальних ринках капіталів та інвестицій, вважається, що таке збірне поняття як «внутрішньо-генерований гудвіл» виступає базовим індикатором ефективності корпоративного управління та показником їх інвестиційної привабливості.
У сучасній практиці встановлення рівня ефективного функціонування різних суб’єктів економічної діяльності дедалі більше вдаються до вартісних критеріїв. У тематичних літературних джерелах можна знайти низку обґрунтувань щодо вищої об’єктивності вартісних критеріїв ефективності у порівнянні з прибутковими показниками та різними коефіцієнтними співвідношеннями в основу яких покладені дані про фінансові результати. У літературних джерелах наведено низку аргументацій про пріоритетність застосування вартісних критеріїв ефективності в умовах сучасної економіки: «на мету і критерій ефективності діяльності підприємства перетворюється його вартість» [1, с. 64]; «вартість підприємства є єдиним критерієм, який дає комплексне уявлення про ефективність управління бізнесом» [2, с. 5]. При цьому відзначається, що «загальна формула капіталізаційної ефективності дуже проста, в ній залежною змінною є рівень економічної ефективності, а незалежною – масштаби капіталізації» [3, с. 76].
У сучасній економіці вартісно-орієнтоване управління вважається таким, що найповніше узгоджує інтереси суб’єктів, пов’язаних з його діяльністю, а вартісні критерії розглядаються базовими для оцінювання ефективності функціонування компанії та корпоративного управління. Автори «Призми ефективності», відзначаючи, що «не існує Священного Грааля або найкращого способу виміру і управління ефективності в бізнесі», системи оцінки ефективності за критерієм створеної вартості характеризують як «модель оцінки управління другого покоління» [4].
У практиці управління суб’єктами ринкової економіки популяризується методи менеджменту за критеріями досягнення максимально можливої доданої вартості. Підхід до управління вартістю капіталу (VBM – менеджмент / Value Based Management) базується на цілеспрямованому зростанні вартості компанії, її активів та окремих структурних одиниць. Одним із найважливіших завдань при впровадженні вартісної парадигми управління виступає обґрунтований набір показників, які всебічно характеризують рівень загальної ефективності. До таких показників належать: дохідність цінних паперів (EPS, P/E та ін.), які розкривають динаміку капіталізації компанії та вартість акцій на фондовому ринку; дохідність власного капіталу (ROE), за яким оцінюють загальну величину доходу акціонерів; дохідність сукупних активів (ROA) характеризує ефективність поточної діяльності; рентабельність інвестицій (ROI) відображає заінтересованість інвесторів у здійсненні проектів; економічна додана вартість (EVA) слугує індикатором якості управлінських рішень.
Управління ефективністю за вартісними критеріями (VBM – методи оцінки управління) принципово відрізняється від традиційних методів оцінки бізнесу, незважаючи на те, що невід’ємною складовою цього підходу виступає вимір вартісних характеристик компанії. Традиційні методи оцінки забезпечують лише «моментально-статичну» характеристику вартісних параметрів економічного суб’єкта, а тому концептуально-методично розмежовані з контекстом управління.
У багатьох зарубіжних і вітчизняних дослідженнях VBM – метод відносять до розвинутого (Advanced) фінансового менеджменту, який виник на стику функцій менеджменту і фінансів. Незважаючи на використання у цьому підході чисельних нефінансових критеріїв, фінансова складова (фінансові показники) виразно домінує у загальному (синтезованому) показнику ефективності за критерієм створеної вартості. Фінансовий нахил характерний для економічної доданої вартості (EVA), доданої вартості акціонерного капіталу (SVA), дохідності інвестицій на основі потоку грошових коштів (CFROI), доданої вартості потоку грошових коштів (CVA), опціонного ціноутворення (OPM) та інших. За своєю сутністю ця група VBM – методів базується на поєднанні традиційних моделей Дюпона і дисконтованого грошового потоку (DCF).
Список використаних джерел:
1. Козаченко Г.В. Предмет оцінки при використанні вартісного підходу до управління підприємством / Г.В. Козаченко, Г.І. Янчук // Экономика и управление. – 2006. - №2-3. – С. 60-65.
2. Егерев И.А. Стоимость бизнеса: искуство управления / И.А. Егерев. – М.: Дело, 2003. – 480с.
3. Башнянин Г.І. Ефективність дерегуляції економічних систем перехідного періоду: методичні проблеми метрологічного аналізу / Г.І. Башнянин, Г.С. Третяк. – Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2008. – 502с.
4. Нили Э. Призма эффективности. Карта збалансированных показателей для измерения успеха в бизнесе и управления им / Э. Нили, К. Адамс, М. Кеннерли / Пер. с англ. – Днепропетровск: Баланс – Клуб, 2003. – 400с.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter