|
|
|
ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ В ТОРГІВЛІ
| |
| 14.11.2013 15:00 |
|
Автор: Ільницька-Гикавчук Галина Ярославівна, кандидат економічних наук, Національний університет «Львівська політехніка»
|
|
[Секція 3. Облік, статистика і аудит;] |
Торгівля - це господарська діяльність, пов'язана з реалізацією товарів. Торгова діяльність може здійснюватись у сферах роздрібної та оптової торгівлі, а також у сфері громадського харчування [1].
Для ведення торгової діяльності суб’єкт господарювання повинен мати свідоцтво про державну реєстрацію, дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі, ліцензію (якщо продаються товари, які підлягають ліцензуванню, наприклад, тютюн, алкогольні напої), торговий патент, документи на товар.
Згідно із Законодавством України підприємства торгівлі та громадського харчування повинні здійснювати розрахунки із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО), які повинні бути зареєстровані та опломбовані у встановленому порядку.
Можна виділити наступні особливості обліку в торгівлі [1; 2; 3]:
1. У торгівлі немає витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, але є витрати, пов'язані зі зберіганням та реалізацією товарів. Ці витрати називаються витратами обігу і обліковуються на рахунках 93 «Витрати на збут», 92 «Адміністративні витрати».
2. Торгові підприємства закупляють товари за купівельними цінами, а продають за цінами продажу.
3. Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку облік товарів ведеться на рахунку 28 «Товари».
4. Фінансовий результат від реалізації товарів у торгівлі визначають як різницю між цінами продажу без ПДВ (доходом від реалізації) та собівартістю реалізованих товарів і витратами обігу. Ціни продажу, відповідно, мають встановлюватися в такому розмірі, щоб окупити витрати обігу і забезпечити певний рівень прибутку.
Так, ціна товару складається:
- в оптовій торгівлі - з оптової ціни промислового підприємства (яка включає собівартість та прибуток підприємства) та оптово-збутової націнки;
- в роздрібній торгівлі - з ціни оптової торгівлі і торгової націнки.
Дохід в торгівлі формується за рахунок встановленої націнки на товари, яка визначається як різниця між продажними і закупівельними цінами.
Згідно з П(С) БО 9 «Запаси» собівартість реалізованих товарів визначається методом цін продажу, який заснований на розрахунку середнього відсотка торгової націнки на товар. Його застосовують торговельні підприємства, які мають значну і змінну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів згідно з цим методом визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки [1].
Середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця і продажної (роздрібної ) вартості отриманих у звітному місяці товарів [1].
Список використаних джерел:
1. Сук Л.К. Бухгалтерський облік у галузях економіки: Навч. посіб. / Сук Л.К., Сук П.Л., Стасишен М.С. – К.: Каравела, 2008. – 208 с.
2. Бухгалтерський облік в Україні / За редакцією Хом’яка Р. Л.– Львів “Інтелект – захід” , 2008. – С. 269 – 270, 599
3. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291 зі змінами і доповненнями.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter