|
|
|
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЄВРОЗОНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ
| |
| 07.10.2013 21:45 |
|
Автор: Капируля Михайло Володимирович, студент Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка
|
|
[Секція 8. Світова економіка та міжнародні відносини;] |
З огляду на економiчнi та полiтичнi подiї сьогодення, важливим питанням постає криза Єврозони. Перш нiж перейти до огляду, необхiдно вiдзначити, якi фактори вплинули на її початок. Ними стали: 1) комплекснi проблеми, з якими зiштовхнулися країни Європи, та фактори, що є специфiчними для кожної країни окремо; 2) накопичення боргу приватного та державного секторiв у “периферiйних” країнах Єврозони; 3) введеня єдиної валюти – євро, що спричинило доступ до нових, дешевих кредитiв, через що накопиченi кошти не використовувалися в якостi iнвестицiй в економiку, якi могли б перетворитися на iнструменти виплати боргу; 4) високий рiвень iнфляцiї через значнi притоки капiталу.
Криза почалася наприкiнцi 2009 року, коли уряд Грецiї виявив, що його попередники приховували вiдомостi про стан бюджету. Наступним етапом кризи можна вважати травень 2010 року, коли Грецiя отримала фiнансову допомогу вiд урядiв iнших країн Єврозони та Мiжнародного Валютного Фонду (МВФ), яка була спрямована на запобiгання дефолту за борговими зобов’язаннями.
З часом економiчна криза набула бiльш глобального та полiтичного характеру, через що поширювалися протести по всiй Єврозонi проти введення суворих мiр стримування кризи. У червнi 2012 року вiдбулося посилення ринкового тиску на Iспанiю та Iталiю. Було оголошено план рекапiталiзацiї банкiв Iспанiї. На самiтi Європейського Союзу (ЄС) 28-29 червня 2012 року було запропоновано новi шляхи подолання кризи, а саме було оголошено про рiшення створити єдиний банк-наглядач для Єврозони.
У вереснi 2012 року, незважаючи на те, що за прогнозами очiкувалося, що цей перiод характеризуватиметься нестабiльнiстю для регiону, вiдбулося послаблення ринкового тиску на Єврозону.
Протягом останнiх двох рокiв, європейськi лiдери та iнституцiї використовували ряд полiтичних заходiв, що були спрямованi на подолання, або хоча б стримання кризи. Серед них, основними заходами можна вважати: 1) забезпечення країн та банкiв, що постраждали вiд кризи, фiнансовою пiдтримкою; 2) створення Європейського Фонду Фiнансової Стабiльностi – механiзму спецiального призначення по боротьбi з європейською борговою кризою, що фiнансується урядами країн-членiв Єврозони; 3) починаючи з травня 2010 року Європейський Центральний Банк починає скуповувати облiгацiї урядiв Єврозони на вторинному ринку; 4) фiнансова пiдтримка для Грецiї, Португалiї та Iрландiї [1].
Поточна боргова криза є найтяжчим викликом для Єврозони з того часу, як в обiг було введено євро, що призвело до спекуляцiй стосовно подальшого майбутнього Єврозони.
В основному обговорюється три сценарiї майбутнього Єврозони: 1) криза призведе до розпаду Єврозони, при цьому деякi країни вiдмовляться вiд використання євро; 2) криза мине, нiяк не змiнивши регiон; 3) значнi реформи, проведенi в регiонi, призведуть до ще бiльшої економiчної та полiтичної iнтеграцiї [3].
Вiдповiдно до першого сценарiю, найбiльш ймовiрними є наступнi варiанти:
1) Вихiд однiєї або кiлькох країн Пiвденної Європи. Перевагою для таких країн стане впровадження нової нацiональної валюти, що буде знецiненою по вiдношенню до валюти основних торговельних партнерiв у Пiвнiчнiй Європi. Це допоможе таким країнам вiдновити конкурентноспроможнiсть, що призведе до збiльшення експорту та зменшення iмпорту. Також це сприятиме зменшенню торговельного дефiциту та зменшенню запозичень, що були необхiдними для фiнансування цього дефiциту. Недолiком є те, що при наявностi великої заборгованостi, перехiд до власної нацiональної валюти призведе до збiльшення вмiсту їх державного боргу в рамках нацiональної валюти.
2) Вихiд однiєї або кiлькох країн Пiвнiчної Європи.
Другий сценарiй передбачає збереження Єврозони. Проте вiн залежатиме вiд того, чи будуть фiнансовi ринки впевненi у розумностi реформ, що було введено, чи вони призведуть до погiршення кризи.
Останнiм є сценарiй щодо поглиблення iнтеграцiї серед країн Єврозони. Вiдповiдно до нього, пiсля застосування запропонованих економiчних та полiтичних реформ вiдбудеться поглиблення iнтегрованостi Єврозони. Також матиме мiсце посилення iдей поглибленої iнтеграцiї пiсля пропозицiї деяких лiдерiв ЄС запровадити бiльш тiсну фiскальну взаємодiю.
Стосовно перспектив збереження єдиної валюти в Єврозонi, необхiдно вiдзначити, що саме дана криза освiтила недолiки валютного союзу. Програми порятунку, запровадженi МВФ та ЄС, для Грецiї, Iрландiї та Португалiї базувалися на фiскальних та структурних реформах у сферi виробництва та на ринку працi були необхiдними для вiдновлення впевненостi ринку. Такi реформи можуть прискорити потенцiйне економiчне зростання. Проте слiд вiдзначити, що за умови збереження єдиної валютної системи, фундаментальнi проблеми країн на рiзних етапах розвитку залишаться [2].
Отже, криза завдала значного удару економiкам європейських країн. Враховуючи всi заходи, що було вжито, бiльшiсть аналiтикiв схильна вважати, що найвiрогiднiшим варiантом подальшого iснування Об’єднання стане вихiд однiєї або кiлькох країн з його складу. Проте деякi дослiдники цього питання налаштованi бiльш скептично, тому схиляються до думки, що Єврозона прямує до розпаду.
Список використаних джерел:
1. Policy pointers.org [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.policypointers.org/Page/View/14481
2. European Union: Daily postings of reports relating to the European Union authorized by the congressional research service [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://european-union-reports.blogspot.com/2011/01/future-of-eurozone-and-us-interests.html
3. Congressional Research Service [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fas.org/sgp/crs/row/R41411.pdf
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter