|
|
|
СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА
| |
| 05.10.2013 19:28 |
|
Автор: Гусаковська Т.О., кандидат економічних наук, доцент кафедри менеджменту ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»; Фрідман О.О., магістрант спеціальності «Менеджмент організацій та адміністрування» ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»
|
|
[Секція 2. Менеджмент. Маркетинг;] |
Сьогодні розвиток підприємств у всьому світі відбувається під впливом процесів глобалізації та міжнародного поділу праці, які інтегрують та уніфікують економічну діяльність окремих суб'єктів господарювання. В результаті відбувається економічна трансформація і інтеграція на регіональному і світовому рівнях, створення нових транспортних коридорів, здійснюється зближення різних країн, проникнення інформаційних технологій, поділ праці між цими суб’єктами господарювання, переміщення ресурсів – матеріальних, фінансових, трудових – з країни в країну. Саме тому виникає необхідність визначення стратегії розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства [1].
Дослідженню проблеми стратегічного управління присвячені роботи багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Серед них Д. Аакер, І. Ансофф, П. Друкер, М. Портер, А.Томпсон і А.Стрикленд, О. Віханський, С.Попов, В. Каспін, В. Герасимчук, О. Скібіцький та інші.
При цьому слід зазначити, що на сьогодні в економічній літературі відсутній єдиний підхід до визначення стратегічного управління. Д. Шендел і С. Хаттен під стратегічним управлінням розуміють процес визначення і встановлення зв’язку між компанією та її оточенням, що складається з реалізації обраних цілей і досягнення бажаного рівня стосунків з оточенням через розподіл ресурсів, що дозволяє ефективно і результативно функціонувати компанії та її підрозділам [1]. Л. Хіггенс стратегічне управління визначає як процес управління з метою здійснення місії компанії через управління взаємодією компанії з її оточенням [3]. Д. Пірс і Р. Робінсон наводять таке визначення стратегічного управління: “набір рішень і дій по формулюванню і виконанню опрацьованих для досягнення цілей компанії” [3]. А.П. Романов та І.А. Жаріков наводять таке визначення стратегічного управління: “стратегічне управління − процес прийняття і реалізації стратегічних рішень, що ґрунтуються на співставленні ресурсного потенціалу організації з можливостями зовнішнього оточення” [1]. З. Шершньова і С. Оборська зазначають, що «стратегічне управління – це реалізація концепції, в якій поєднується цільовий та інтегральний підходи до діяльності організації, що дає можливість встановлювати цілі розвитку, порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) організації та приводити їх у відповідність шляхом розробки та реалізації систем стратегій [2].
Незважаючи на всю розмаїтість визначень, можна зробити висновок, що стратегічне управління зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД) підприємства в умовах конкурентного середовища − це комплексний безперервний процес управління, мета якого полягає у формуванні і практичній реалізації стратегій, що дозволяють підприємству ефективно конкурувати на міжнародному ринку в умовах динамічного розвитку економіки.
У розробці стратегії будь-якого підприємства особливу роль відіграє формулювання місії підприємства, тобто, основної причини його існування, основні цінності та напрями діяльності. Осмислення даного поняття дасть змогу керівництву зважено приймати рішення щодо планування стратегії ЗЕД та методів її виконання. [2]
Міжнародна практика свідчить про те, що багато підприємств-суб’єктів ЗЕД при розробленні стратегічних планів та аналізі конкурентних переваг застосовують SWOT-аналіз. Вироблені на основі місії та SWOT-аналізу стратегічні цілі підприємства-суб’єкта ЗЕД є критерієм для процесу прийняття управлінських рішень. Розробка планів забезпечення досягнення цілей є функцією реалізації стратегії. Згідно з визначенням менеджменту всі зусилля підприємства повинні бути спрямовані на досягнення цілей підприємства. На основі сформульованої місії розробляються цілі підприємства. Цілі можуть бути короткостроковими та довгостроковими. [1]
Реалізація стратегії здійснюється завдяки виробленій політиці, процедурам та правилам, виконанню закріплених за кожним рівнем функцій. Останній етап формування стратегії підприємства – це розробка загальної схеми управління його діяльністю або визначення сукупності управлінських і організаційних процедур, які повинні забезпечити просування підприємства по шляху досягнення його стратегічних цілей [2].
На основі вищесказаного можна зробити висновок, що формуванням стратегії підприємства суб’єкта ЗЕД є процес розробки зовнішньоекономічних стратегій різних рівнів. Першим і найголовнішим етапом у плануванні стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємства є формулювання місії, в якій визначаються його цінності, цілі і напрями діяльності; ретельний аналіз сильних і слабких сторін підприємства, а також можливостей і загроз, властивих зовнішньому середовищу ведення зовнішньоекономічної діяльності; визначення стратегічних цілей підприємства, окреслення тактичних завдань і складання тактичних планів, а також розроблення загальної схеми управління діяльністю підприємства. Керівництво підприємства може самостійно обрати модель стратегічного управління зовнішньоекономічною діяльністю та застосовувати для цього будь-які прийоми.
Список використаних джерел:
1. Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту: Навчальний посібник. - К.: «Кондор», 2006.- 664 c.
2. ВиханскийО.С. Стратегическое управление. −2-е изд., перераб.и доп.−М.: Гардарика, 1998.−296с.
3. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент: Навч. посіб.−К.: ТОВ “УВПК”ЕксОб”, 2001. − 560с.
4. Романов А.П. Стратегический менеджмент: учеб. пособие/ А.П.Романов, И.А. Жариков.− Тамбов: Изд-во Тамб.гос.техн.ун-та, 2006.− 80с.
5. Скібіцький О.М. Стратегічний менеджмент: Навч. посіб.−К.: Центр навчальної літератури, 2006.−310с.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter