|
|
|
РЕНТНИЙ ПІДХІД ЯК ОСНОВА ЕФЕКТИВНОЇ ТА ОБҐРУНТОВАНОЇ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ ТА ВОДИ
| |
| 04.10.2013 13:58 |
|
Автор: Мартинюк Ірина Василівна, викладач кафедри фінансів, Одеський національний економічний університет
|
|
[Секція 6. Податкова система. Бюджетна система. Правові відносини в економічній системі;] |
Податкова політика виступає важливою складовою політики держави в напрямку забезпечення еколого-економічної безпеки. Застосування рентного підходу є важелем, що надасть змогу обґрунтовано підвищити природно-ресурсні платежі в межах еко-податкової реформи з орієнтацією на етапи природно-продуктової вертикалі.
Рентний підхід, на наш погляд, є основою природно-ресурсних платежів, основою для визначення їх розміру.
Перехід до рентних платежів в сфері використання та охорони природно-ресурсного потенціалу має ряд суттєвих невирішених та складних питань. Ці питання пов’язані з:
1) складністю визначення розміру ренти;
2) визначенням механізму вилучення ренти через природно-ресурсні платежі, що будуть надходити до Зведеного бюджету України.
Причиною виникнення ренти є:
1) обмеженість природних ресурсів,
2) унікальність природних ресурсів;
3) неможливість повної заміни природних ресурсів іншими факторами виробництва. Заміна природних ресурсів іншими факторами виробництва можлива в певних межах, оскільки всі фактори, що приймають участь у процесі виробництва є взаємозамінними та взаємодоповнюючими. Саме заміна природних ресурсів іншими факторами є можливим при розробці податкової політики з урахуванням етапів природно-продуктової вертикалі.
Розрізняють наступні види ренти: диференційна рента, абсолютна рента, монопольна рента та квазірента. Дані види ренти було запроваджено Петті У., Смітом А., Рікардо Д., Марксом К., Маршалом А.
Абсолютна рента виникає у зв’язку з можливістю використання природних ресурсів, тобто наявність права використання або надання в оренду природних ресурсів (водних, лісових ресурсів, надр) обумовлює виникнення абсолютної ренти.
Абсолютна рента за використання водних ресурсів частково знаходить відображення у сплаті збору за видачу дозволу на спеціальне водокористування. Відмітимо, що водокористування може бути загальним та спеціальним. Дозвіл видається лише на спеціальне водокористування, що представляє собою „забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів [1]”.
Абсолютна рента за використання лісових ресурсів також частково знаходить відображення у зборі за спеціальне використання лісових ресурсів. На наш погляд, абсолютна рента більш вдало відображена була б у сплаті збору за видачу спеціального дозволу на використання лісів, що передбачений у Лісовому кодексі України. Але відповідно до даного Кодексу, дозвіл на використання лісів у вигляді лісорубного або лісового квитка, видається безоплатно [2].
Диференційна рента І при використанні лісових ресурсів, на наш погляд, відображена у складі нормативу за використання одного кубічного метру деревини. Відображення диференційної ренти полягає у тому, що нормативи збору розподілені на 10 груп через існування двох поясів, кожний з яких розділено на п’ять розрядів. Кожний з розрядів пов’язаний з відстанню між центром кварталу і найближчим нижнім складом лісозаготівельника або пунктом відвантаження деревини залізницею. Тобто дані розряди вказують на диференціацію по місцезнаходженню лісових ресурсів. І чим невигідніше розташовані ліси по відношенню до складу або залізниці, тим менший норматив збору. Чим вигідніше – створена диференційна рента буде більша та норматив збору відтак збільшується.
Диференційна рента І при використанні водних ресурсів, частково знайшла своє відображення у зборі за спеціальне використання води. Оскільки для кожної річки та окремо по кожному регіону встановлено свої нормативи збору. Ставки з 1 січня 2011 року по 4 січня 2013 року збільшилися по всім регіонам на 21,76%.
Повного відображення диференційна рента І, на наш погляд, у складі збору за використання водних ресурсів не знаходить. Оскільки відсутня методика розрахунку ставки збору, яка відображала би рентний підхід. Окрім ставок зборів відсутні коефіцієнти, які могли б диференціювати розмір збору в залежності від якості місцезнаходження водних ресурсів.
Диференційна рента ІІ викликає найбільше питань у зв’язку з труднощами щодо визначення її розміру. Оскільки визначити чи то природні умови надали можливість покращити кінцевий результат та зменшити індивідуальні витрати на його досягнення, чи додаткові вкладення капіталу суб’єкту господарювання, досить складно. Науковці зіштовхуються з даною проблемою та неможливістю визначити розмір диференційної ренти ІІ. Визначення диференційної ренти ІІ можливо лише приблизно за рахунок експертних оцінок, які не можуть відображати абсолютно точної ситуації.
Список використаних джерел:
1. Водний кодекс України: № 213/95-ВР за станом на 27.07.2013 / Верховна Рада України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95
2. Лісовий кодекс України: № 3852-XII за станом на 27.07.2013 / Верховна Рада України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3852-12
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter