|
|
|
ОПОДАТКУВАННЯ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ПРАЦІВНИКІВ
| |
| 03.10.2013 20:46 |
|
Автор: Фоменко Ганна Григорівна, Донецький університет економіки та права
|
|
[Секція 6. Податкова система. Бюджетна система. Правові відносини в економічній системі;] |
Витрати на соціальний захист працівників є показником соціальної відповідальності компанії та соціальної орієнтованості держави. На законодавчому рівні за підприємствами закріплено обов’язок, щодо забезпечення соціального захисту працівників. Відповідно до нормативно-правових документів, які регулюють трудові відносини та питання оподаткування, державою стимулюються певні види соціальних гарантій та послуг. Власники людського капіталу, можуть зменшувати розмір оподатковуваного прибутку на суму коштів соціального призначення передбачених законодавством. Однак, необхідно зважувати доцільність віднесення витрат на соціальний захист до фонду оплати праці, адже це призводить до збільшення собівартості продукції та зменшення чистого прибутку. Оподаткування соціальних витрат з одного боку стимулює певні види соціальних послуг, з іншого регламентує та контролює їх розмір. Головним завданням суб’єктів господарювання є забезпечення максимальної соціальної захищеності працівників при оптимальному рівні витрат.
За останні роки, все більше науковців, журналістів, аналітиків, політиків, молодих вчених зосереджують увагу на соціальній діяльності суб’єктів господарювання. Певні аспекти соціального захисту розкриті в роботах В.В.Болюбах [1], О.І.Папули [6], Л.Л.Бунтовської, Д.И. Стрильченко, Е.А. Яковенко[2], Т.О.Стрибулевич, В.Сапко, В.Пархоменко [10] та інших.
Ідентифікацію соціальних витрат в облікових системах досліджували такі науковці як О.І. Пацула [6], В.Сапко, В.Пархоменко [9], та Т.О.Стрибулович [10], представлені науковці вивчали зарубіжний досвід обліку соціальних витрат, О.І. Пацулею було запропоновано зміни до законодавства України з метою покращення обліку витрат. Стан соціально-трудових відносин та вплив на нього витрат на соціальний захист було розглянуто в працях Л.Л.Бунтовської, Е.А.Яковенко Д.И. Стрильченко, [2], дослідження показали, що низький рівень соціальних гарантій призводить до зростання соціального напруження в колективі та зниженню продуктивності діяльності. Основні напрями покращення рівня соціально-трудових відносин на підприємстві було представлено в роботі В.В. Болюбах [1]. Однак, незважаючи на певну опрацьованість соціальних аспектів діяльності підприємств питання оподаткування витрат на соціальний захист працівників недостатньо досліджені.
Метою роботи є визначення особливостей оподаткування витрат підприємства на соціальний захист працівників.
Оподаткування виступає механізмом регулювання витрат. Головною функцією податків та зборів є фіскальна, однак стимулююча функція має не менше значення. За допомогою податків державою стимулюються певні галузі економіки, конкретні підприємства чи витрати. Забезпечення соціального захисту працівників є додатковим фінансовим навантаженням для суб’єктів економічної діяльності, тому на законодавчому рівні закріплені певні стимулюючі заходи, щодо соціального захисту працівників.
Основними нормативними документами, які регулюють витрати на соціальний захист працівників є Податковий кодекс [7], Закон України «Про охорону праці»[3], Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» [4], Інструкція зі статистики заробітної плати [5], Постанова «Про затвердження переліку видів витрат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» [8]. Відповідно до представлених документів, суб’єкти господарювання можуть зменшувати розмір оподатковуваного прибутку на розмір витрат на соціальні заходи передбачених згаданими нормативно-правовими актами.
На витрати, які відносяться до фонду оплати праці нараховується єдиний соціальний внесок, що призводить до збільшення витрат в середньому на 40% (сплата єдиного соціального внеску). Крім того, такі витрати з метою оподаткування вважаються заробітною платою, а відповідно з них утримуються соціальні податки та податок з доходів фізичних осіб. Витрати, які не мають індивідуального характеру та розмір яких не можна визначити для окремо взятого працівника не можуть відноситись до фонду оплати праці, а значить не оподатковуються соціальними зборами ні з боку підприємств, ні з боку працівників.
До витрат, які відносяться до фонду оплати праці та зменшують оподатковуваний прибуток належать[5], [7], [8]: витрати в розмірі страхових внесків підприємств на користь працівників, пов'язаних з добровільним страхування; оплата або дотації на харчування працівників; оплата за утримання дітей працівників у дошкільних закладах вартість; путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок; вартість проїзних квитків, які персонально розподіляються між працівниками; виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла).
До витрат, які не відносяться до фонду оплати праці та зменшують оподатковуваний прибуток належать[5], [7], [8]: вартість виданого згідно з діючими нормами спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів; вартість придбаних підприємством проїзних квитків, які персонально не розподіляються між працівниками; витрати на підготовку та перепідготовку кадрів витрати на проведення культурно-освітніх і оздоровчих заходів та утримання громадських служб; витрати на охорону праці, техніку безпеки понесені відповідно до законодавства витрати підприємства на сплату єдиного соціального внеску.
До витрат, які не відносяться до фонду оплати праці та не зменшують оподатковуваного прибутку належать[5], [7], [8]: внески підприємств згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їхніх сімей; одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію Згідно з діючим законодавством та колективними договорами; надбавки та доплати до державних пенсій працюючим Пенсіонерам; витрати на платне навчання працівників і членів їхніх сімей, не пов'язане з виробничою необхідністю, згідно з договором між підприємством та навчальним закладом; витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендованим транспортом; вартість подарунків до свят і квитків на видовищні заходи для дітей працівників; вартість житла, переданого у власність працівникам; витрати підприємств на оплату послуг з лікування працівників, які були надані установами охорони здоров'я.
Вибір напрямів соціального захисту та джерел фінансування витрат лишається за підприємством. Зазвичай, використовується змішана форма фінансування: певна частина соціальних витрат відноситься до фонду оплати праці, решта сплачується з прибутку. Суб’єкти господарювання з високим рівнем рентабельності та стабільними прибутками прагнуть надати якомога більше додаткових соціальних гарантій для своїх працівників та отримати максимальний соціально-економічний ефект від цих витрат. Оподаткування витрат на соціальний захист дозволяє суб’єктам економічних відносин визначити найбільш оптимальну структуру та склад витрат та покращити свої фінансові результати.
Список використаних джерел:
1. Болюбах В.В. Соціальний захист працівників на підприємствах / В.В.Болюбах //Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №3(57). – С. 154-157.
2. Бунтовськая Л.Л. Оценка состояния социально-трудовых отношений на металлургических предприятиях Донецкой области / Л.Л. Бунтовськая., Д.И.Стрельченко, Е.А.Яковенко // Вісник Донецького національного університету. – 2009. – №1. – С.60-65.
3. Закон України «Про охорону парці» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №49. – С668.
4. Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» // ВВР. – 2011. - № 2. – С.11.
5. Інструкція зі статистики заробітної плати. – 2004. - №114/87132.. – Режим доступу: http: www. rada.gov.ua. – Назва з екрана.
6. Пацула О.І. Соціальні витрати підприємства та їхня класифікація / Пацула О.І. // Вісник КНТЕУ. – 2006. – №3. – С.26.
7. Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 13-14. – С. 112.
8. Постанова «Про затвердження переліку видів витрат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». – 2010. – №1172. – Режим доступу: http: www. rada.gov.ua. – Назва з екрана.
9. Сопко В.В. Бухгалтерський облік у підприємницькій діяльності / В.В.Сопко, В.Н.Пархоменко. – К.: Техніка, 1993. – 222 с.
10. Стрибулевич Т.О. Зарубіжний та вітчизняний досвід ідентифікації соціальних витрат в обліково-аналітичних системах / Т.О.Стрибулевич // Економічний аналіз. – 2010. – № 5. – C.186-188.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter