|
|
|
ОСНОВНІ ВИДИ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ СУЧАСНИХ ПІДПРИЄМСТВ
| |
| 18.09.2013 17:39 |
|
Автор: Сарахман Ксенія Ігорівна, аспірант Херсонського державного аграрного університету
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
Сьогодні в економічній літературі існує велика кількість підходів до визначення поняття економічної стійкості підприємства. Значну увагу вчені приділяють характеристиці її окремих видів. Так, В.А. Василенко розрізняє три основні види стійкості: зовнішню, внутрішню та успадковану [1, с. 429].
Зовнішня стійкість залежить від макроекономічних умов функціонування підприємства, до яких відносять рівень інфляції, рівень безробіття в країні та регіоні, попит на продукцію, сприятливі або несприятливі кліматичні умови тощо. Поряд з ними доцільно виділити інституційні чинники, які визначаються існуючою нормативно-правовою базою та рівнем державного регулювання розвитку галузі.
О.Д. Данілов та Т.В. Паєнтко внутрішню стійкість характеризують як такий фінансовий стан підприємства, за якого забезпечується достатньо високий результат його функціонування [2, с. 193]. Вона досягається відповідним і своєчасним реагуванням на зміну зовнішнього середовища та залежить від рівня саморегулювання підприємства, що, з одного боку, передбачає здатність пристосовуватися до внутрішніх, а з іншого – до зовнішніх змін. Іншими словами, саморегуляція передбачає, що при будь-яких змінах внутрішнього середовища організації та при взаємодії підприємницької структури з зовнішніми чинниками, що порушують її рівновагу, формуються процеси, направлені на збереження цієї рівноваги.
Успадкована стійкість є результатом набутого запасу фінансової міцності підприємства, сформованого у попередні роки та досягається за рахунок корпоративного управління, яке склалося у процесі його розвитку. Корпоративне управління – це система відносин між органами товариства і його власниками (акціонерами) щодо управління діяльністю організації. Система корпоративного управління являє собою організаційну модель, за допомогою якої підприємство представляє і захищає інтереси своїх інвесторів. Дана система містить в собі багато чого: від ради директорів до схем оплати праці виконавчої ланки та механізмів оголошення банкрутства. Якість корпоративного управління на підприємстві має значний вплив на інвестиційний клімат організації та приплив інвестицій, необхідних для послідовного економічного зростання [3, с. 14-16].
Деякі науковці виокремлюють ще один вид економічної стійкості – загальну, яка відображає ефективність інвестиційних проектів, рівень матеріально-технічного забезпечення, організацію виробництва, управління і постійність позитивного грошового потоку, що забезпечує безперервність усіх господарських процесів [4]. На думку О.Д. Данілова та Т.В. Паєнтко, загальна стійкість підприємства відображає рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над їх витрачанням (витратами). Умовою загальної стійкості підприємства є його здатність вільно розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища [2, с.193].
Вищенаведена класифікація дає можливість проведення діагностики стану економічної стійкості підприємства з метою розробки заходів для її подальшого забезпечення.
Список використаних джерел:
1. В.А. Василенко Менеджмент устойчивого развития предприятий: моногр. / В. А. Василенко. – К.: Центр учебной литературы, 2005. – 648 с.
2. Данілов О.Д., Паєнтко Т.В. Фінанси підприємств у запитаннях і відповідях. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 256 с.
3. Г.Ю. Штерн Корпоративне управління: Навчальний посібник для студентів спеціальності 8.050201 «Менеджмент організацій». – Харків: ХНАМГ, 2009. – 278 с.
4. Є.М. Борщук Ринкові механізми економіки стійкого розвитку / Є. М. Борщук // Регіональна економіка. – 2007. - № 1. – С. 62-71.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter