|
|
|
ЗАЛУЧЕННЯ ВЛАСНИХ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ В ПРОЦЕСІ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
| |
| 04.06.2013 21:11 |
|
Автор: Петренко Євгенія Станіславівна, студентка ПВНЗ «Донецький університет економіки та права»
|
|
[Секція 5. Банківська справа. Фінанси, грошовий обіг та кредит;] |
Заходи щодо розширення ринків збуту продукції та збільшення виручки від основної діяльності, як правило, мають стратегічний характер. Тому підприємствам дуже важко розраховувати на те, щоб вони принесли відчутні результати в короткостроковому періоді. На величину вхідних грошових потоків суттєво впливають амортизаційні відрахування. Проте, якщо продукція підприємства не є конкурентоспроможною, то це джерело поповнення власних коштів також є обмеженим. За умов кризи варто проводити таку амортизаційну політику, яка сприятиме зростанню вхідного (а отже, і чистого) грошового потоку, і разом з тим зважено підходити до прийняття рішень щодо напрямів використання амортизаційних відрахувань.
Загалом, суб'єкт господарювання, який знаходиться у кризовому стані, може вдатися до перевірених заходів амортизаційної політики [1]:
1. Відмовитися від прискореної амортизації.
2. Застосовувати той метод амортизації, який дозволяє на законних умовах зменшити амортизаційні відрахування.
3. У жодному разі не «проїдати» сформовані за рахунок амортизації фінансові ресурси.
Більш реальною є мобілізація резервів у результаті здійснення заходів з реструктуризації активів. Ця група антикризових заходів пов'язана зі зміною структури та складу активної сторони балансу (досить часто ці зміни супроводжуються також змінами у складі та структурі пасивів). Результатом відповідних операцій може бути як збільшення грошових надходжень, так і зменшення видатків коштів. У процесі реструктуризації активів можуть здійснюватися такі види санаційних заходів.[2]
1. Мобілізація прихованих резервів. Приховані резерви — це частина капіталу підприємства, у жодний спосіб не відображена в його балансі. Величина прихованих резервів в активній стороні балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною (вищою) вартістю.
2. Використання зворотного лізингу. Використовуючи зворотний лізинг, підприємство-боржник продає майно лізингодавцеві й одночасно укладає з ним угоду про отримання цього ж майна в користування на умовах лізингу. Фактично за такої угоди руху майна не відбувається. Здійснюються лише фінансові операції та їх оформлення.
3. Здача в оренду основних засобів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі.
4. Продаж окремих низькорентабельних структурних підрозділів (філій) та об'єктів необоротних активів (дезінвестування). Йдеться про необхідність реанімації так званого мертвого капіталу, що виникає унаслідок нераціональних чи непродуманих інвестицій (придбання непотрібних, неліквідних чи низькорентабельних основних засобів, фінансових інвестицій). З позицій фінансового менеджменту завжди краще продати такі об'єкти навіть зі збитками і повернути хоча б частину ресурсів, ніж взагалі залишати цей капітал у «омертвленому» стані. У результаті дезінвестицій підприємство може отримати не лише фінансові ресурси для поліпшення ліквідності та здійснення ефективних інвестицій (пере-профілювання виробництва на більш прибуткові види діяльності), а й досягти економії на витратах з обслуговування та утримання «мертвого» капіталу. Рішення відносно реалізації окремих об'єктів основних засобів необхідно приймати після ретельного аналізу структури активів, оцінки вартості та необхідності їх використання у виробничому процесі.
5. Оптимізація структури та обсягів запасів. Цей блок антикризових заходів спрямований на зменшення частки коштів, авансованих у виробничі запаси, незавершене виробництво, готову продукцію, товари. До моменту реалізації готової продукції всі витрати, пов'язані з її виробництвом, заморожуються у зазначених товарно-матеріальних запасах.
Визначення оптимального обсягу та структури запасів є завданням контролінгу матеріальних запасів, який включає їх планування, аналіз і контроль. При цьому широко використовуються методи оцінки потреби в оборотних активах, АВС-аналіз, ХУ2-аналіз, прийоми логістики.
6. Підвищення якості управління дебіторською заборгованістю. Це питання включає комплекс заходів із планування, аналізу, контролю та рефінансування заборгованості (переведення дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо). За наявності невиправданої (простроченої) чи безнадійної дебіторської заборгованості виникає порушення фінансової рівноваги, оскільки у підприємства на відповідну суму занижується розмір ліквідних оборотних коштів. Наявність у підприємства, що опинилося у фінансовій кризі, невиправданої дебіторської заборгованості, є суттєвим резервом відновлення платоспроможності. Тому антикризовий
фінансовий менеджмент повинен використати наявні можливості її рефінансування.
Охарактеризовані заходи так чи інакше зумовлюють зміни в окремих статтях активу балансу та сприяють збільшенню грошових надходжень на підприємство.
Список використаних джерел:
1. Мельник О. Особливості функціонування фінансових ресурсів в системі управління підприємством / О.Мельник // Галицький економічний вісник. — 2012. — №3(36). — с.108-116.
2. Данилевська – Жугунісова О.Є. Фінансові ресурси в системі економічних категорій / О.Є. Данилевська – Жугунісова // Інноваційна економіка. – 2010. - №4. – С.241-243.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter