|
|
|
СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ТА СТАЛОГО РОЗВИТКУ
| |
| 04.06.2013 18:37 |
|
Автор: Голік Вікторія Вікторівна, аспірантка Національного університету біоресурсів і природокористування України
|
|
[Секція 2. Менеджмент. Маркетинг;] |
Одним з найактуальніших завдань сучасного розвитку економіки України є досягнення високого рівня конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, забезпечення їх ефективного функціонування на довгострокову перспективу на засадах сталого розвитку. Цільова спрямованість на довгострокову конкурентоспроможність передбачає широкий спектр стратегічних заходів, оскільки потребує визначення ключових факторів успіху на перспективу та розробку відповідних заходів щодо їхньої реалізації, що й забезпечує ефективна система стратегічного управління підприємством.
Вагомий внесок у розвиток стратегічного управління підприємством зробили вчені: І. Ансофф, Д. Аакер, Д. Кліланд, М. Портер, Г. Мінцберг, А. Томпсон, А.Дж. Стрікленд, О.С. Віханський, А.П. Градов, B.C. Єфремов, А.Е. Воронкова, З.Є. Шершньова, Г.І. Кіндрацька, О.В. Ставицький.
Згідно з наступним трактуванням науковців стратегічне управління – це:
- багатоплановий, формально-поведінковий управлінський процес, який допомагає формулювати та виконувати ефективні стратегії, що сприяють балансуванню відносин між організацією, включаючи її окремі частини, та зовнішнім середовищем, а також досягненню встановлених цілей [7, с. 29];
- таке управління організацією, яке базується на людському потенціалі як основі організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, гнучко реагує і здійснює сучасні зміни в організації, які відповідають виклику оточення і дозволяють досягти конкурентних переваг, що в сукупності дозволяє організації виживати у довгостроковій перспективі, досягаючи при цьому своїх цілей [2, с. 13].
- реалізація концепції, в якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до діяльності підприємства, що дає можливість встановлювати цілі розвитку, порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) підприємства та приводити їх у відповідність шляхом розробки та реалізації системи стратегій [1, с. 60];
- процес формування менеджментом стратегічного бачення, постановки цілей, розробки і реалізації стратегії, своєчасного корегування бачення, цілей, стратегії та реалізації [6, с. 36];
- діяльність, що забезпечує створення та підтримання стратегічної відповіності між цілями організації, її потенціалом і можливостями у зовнішньому середовищі [4, с. 26].
Мета стратегічного управління – це побудова такої динамічної системи, яка давала б змогу забезпечувати своєчасне визначення місії, цілей та стратегій, розробку і виконання системи планів (як інструментів реалізації стратегічних орієнтирів), удосконалення підприємства та його окремих підсистем, що є основою для підвищення його конкурентоспроможності та існування в довгостроковій перспективі [7, с. 29].
Конкурентоспроможність – це визнана ринком сформована і реалізована конкурентноздатність соціально-економічних систем, яка матеріалізована у формі послуги чи товару [3, с. 44].
Конкурентноздатність – сформований потенціал соціально-економічних систем, адекватний місії і обраним стратегіям, які можуть забезпечити високий рівень конкурентного статусу організаційних формувань, їх стійкість та динамізм розвитку. Конкурентноздатність – це потенціал сформованих конкурентних переваг, які можуть бути реалізовані в процесі діяльності [3, с. 44].
Потенціал підприємства – здатність останнього та його системи менеджменту як відкритої соціально-економічної системи упереджувально формувати збалансований комплекс можливостей (конкурентних переваг) по задоволенню потреб споживачів та виконання зобов’язань перед суб’єктами за інтересами згідно обраних сегментів ринку, забезпеченню сталого стратегічного розвитку суб’єктів діяльності, їх конкурентоспроможності, здатності завчасної адаптації до змін у зовнішньому середовищі [3, с. 44].
Організаційна взаємодія конкурентноздатності і конкурентоспроможності може сприяти забезпеченню конкурентостійкості соціально-економічних систем – стійкому розвитку, що задовольняє матеріально-духовні потреби сьогодення і створює умови для стійкого економічного розвитку в перспективі з врахуванням майбутніх ціннісних орієнтацій через механізми гармонізації людини з природою та у суспільстві [3, с. 46].
Враховуючи означене, можна побудувати модель стратегічного управління, спрямованого на підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства на засадах сталого розвитку (рис. 1).
Рис. 1 Модель стратегічного управління, спрямованого на підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства на засадах сталого розвитку
Запровадження системи стратегічного управління в Україні є об’єктивно необхідним процесом у сфері організації управління бізнесом, який підвищує готовність підприємницьких організацій адекватно реагувати на непередбачені зміни і сприяє обґрунтованому, узгодженому вирішенню як поточних так і стратегічних проблем. В основу цього процесу необхідно покласти наявний іноземний досвід в сфері стратегічного управління і забезпечити творче перенесення його, з урахуванням специфічних умов розвитку економіки України, на вітчизняні підприємства, щоб допомогти їм у становленні необхідних виробництв і зростанні їх ефективності [5, с. 46].
Список використаних джерел:
1. Ансофф И. Стратегическое управление / Ансофф И.; сокр. пер. с англ.; науч. ред. и авт. предисл. Л.И. Евенко. – М.: Єкономика, 1989. – 519 с.
2. Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник – 2-е изд. перераб. и доп. / О.С. Виханский. – М.: Гардарика, 1998. – 296 с.
3. Гудзинський О.Д. Управління формуванням конкурентоспроможного потенціалу підприємств (теоретико-методологічний аспект): Монографія / О.Д. Гудзинський, С.М. Судомир, Т.О. Гуренко. – К.: ІПК ДСЗУ, 2010. – 212 с.
4. Кіндрацька Г.І. Стратегічний менеджмент: навч. посіб. / Г.І. Кіндрацька. – К.: Знання, 2006. – 366 с.
5. Ставицький О.В. Особливості розвитку стратегічного
управління в Україні [Електронний ресурс] / Ставицький О.В. // Ефективна економіка. – 2011. – №8. – Режим доступу до журн.: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=646.
6. Томпсон А.А. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратеги: учеб. для вузов; пер. с англ. А.А. Томпсон, А.Дж. Стрикленд; под ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 576 с.
7. Шершньова З.Є. Стратегічне управління: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2004. – 699 с.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter