|
|
|
АНАЛІЗ ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ІНТЕГРАЛЬНОГО ПОКАЗНИКА ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
| |
| 03.06.2013 22:54 |
|
Автор: Сарахман Ксенія Ігорівна, аспірант Херсонського державного аграрного університету
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
Сьогодні перед суб'єктами господарювання гостро постають проблеми забезпечення життєздатності та пошуку джерел підтримки економічної стійкості бізнесу. Принципового значення набувають не тільки питання освоєння сучасних ринково-орієнтованих методів господарювання, але і розробка нових концепцій, підходів, методологій до стратегічного аналізу і управління економічною стійкістю.
З метою визначення та забезпечення належного рівня економічної стійкості на підприємстві та розробки відповідних заходів для управління нею об'єктивно необхідним є аналіз методів розрахунку даної економічної категорії. Оцінка економічної стійкості підприємства являє собою комплекс дій, що дозволяє виявити динаміку й тенденції зміни в часі показників, які характеризують результативність діяльності досліджуваного підприємства.
Проблеми обґрунтування методичного інструментарію та порядку проведення аналізу економічної стійкості в своїх роботах розглядають такі науковці, як Л.А. Костирко, В.А. Гросул, В.О Ареф’єва, І.В. Брянцева, І.В. Гончар, І.О. Бланк, Л.Г. Мельник, О.М. Новоселецький та інші.
Сьогодні існує значна кількість методик оцінки економічної стійкості підприємства, які можна об’єднати в три основні групи:
– побудовані на аналізі фінансового стану і визначення ймовірності банкрутства;
– засновані на принципах системного підходу з визначенням узагальненого (інтегрального) показника (середньої арифметичної, середньої геометричної, рейтингової оцінки та ін.) економічної стійкості, який включає оцінку різних структурних елементів (підсистем), що відображають окремі аспекти діяльності підприємства.
– використання відносних показників та вагових коефіцієнтів, розрахунок яких проводиться за допомогою експертних методів.
Методичне проведення аналізу рівня економічної стійкості включає в себе низку інструментів та алгоритмів аналітичних розрахунків. До основних етапів оцінки рівня стійкості підприємств відносимо:
- формування мети розрахунків та визначення системи узагальнюючих показників економічної стійкості;
- збір, систематизація та аналітична обробка інформаційних ресурсів (вихідної інформації), необхідних для розрахунку показників;
- розробка методології обчислення показників економічної стійкості підприємства та обґрунтування еталонних значень;
- розрахунок показників економічної стійкості згідно запропонованої методології;
- порівняння отриманих результатів з еталонними та аналіз результатів дослідження;
– розробка управлінських рішень щодо механізму забезпечення економічної стійкості досліджуваного підприємства.
Найбільшого поширення сьогодні набули оцінки рівня економічної стійкості підприємства з визначенням її узагальненого (інтегрального) показника. Прихильниками даної методики є О.М. Новоселецький [1], Л.В. Фролова та Т.В Кореніцина [2].
Досліджуючи категорію економічної стійкості, О.М. Новоселецький зазначає, що у виборі інтегрального показника необхідно орієнтуватися на те, щоб він забезпечував порівнянність її деталізованих критеріїв, простоту методики розрахунку, яка ґрунтується на даних, що є загальнодоступними, а також можливість її широкого використання. Для кількісної оцінки рівня економічної стійкості використовується наступна формула інтегрального показника:
де Sc – значення рівня економічної стійкості; Sm – значення m-ої складової економічної стійкості підприємства; M – кількість складових економічної стійкості підприємства (M=1,m); am – питома вага m-ої складової у загальному показнику, що визначається експертним шляхом, причому Σam = 1. Оцінка рівня стійкості кожної підсистеми Sm економічної системи з урахуванням вагомості (пріоритетності) кожного з обраних деталізованих показників (критеріїв) розраховується наступним чином:
де Sm - ненормалізований показник кількісної оцінки стійкості підсистеми Sm; Kij – розраховане значення деталізованого показника (коефіцієнта) підсистеми Sm; ki – питома вага кожного деталізованого показника, причому Σki = 1; n – кількість деталізованих критеріїв економічної стійкості підприємства.
Для коректного відображення значення інтегрального показника рівня економічної стійкості підприємства, автором проводиться нормалізація кожної складової Sm. Нормалізація показника Sm, враховуючи, що показники рівня стійкості підсистем підприємства матимуть позитивний інгредієнт, здійснюється наступним чином:
де minSm (0 ≤ minSm ≤1) - мінімальне кількісне значення m-го показника, maxSm (maxSm = 1) - максимальне кількісне значення m-го показника.
Дана методика дає можливість виявляти чинники, які як підвищують, так і знижують рівень економічної стійкості підприємства [1].
Л.В. Фролова та Т.В Кореніцина пропонують методологічний підхід до інтегральної оцінки економічної стійкості торговельного підприємства будувати на основі заздалегідь встановлених пріоритетів дослідження об’єкта, а саме показників ефективності операційної діяльності. Підтримання високого рівня ефективності управління операційної діяльності на підприємстві обумовлено трьома основними аспектами: забезпечення формування позитивного фінансового результату від реалізації (рентабельність реалізації), забезпечення ефективного використання ресурсів підприємства (рентабельність ресурсів) та обґрунтованість витрат операційної діяльності (рентабельність витрат). Така модель ключових індикаторів ефективності управління економічною стійкістю на підприємстві дозволяє сформувати систему факторних оцінок, яка включає три цільові підсистеми: підсистему Х, яка включає показники забезпечення фінансових результатів від операційної діяльності (рівень чистого торгового доходу від реалізації, рентабельність продажів та маржинальна рентабельність), підсистему Y, до якої відносять показники ефективності використання ресурсного потенціалу (оборотність оборотних активів, фондовіддача основних фондів та продуктивність праці), а також підсистему Z, що включає показники обґрунтованості витрат торговельної діяльності (коефіцієнт витратовіддачі за витратами обігу, коефіцієнт витратовіддачі за витратами на оплату праці та рентабельність витрат обігу).
Для розрахунку інтегральної оцінки економічної стійкості (Р) застосована
наступна формула:
де n – кількість показників, що використовуються при розрахунку інтегральної оцінки; αj – коефіцієнт вагомості j-го показника факторних оцінок економічної стійкості; Poj – рівень реалізації j-го показника факторних оцінок економічної стійкості; P*j – еталонна оцінка j-го показника факторних оцінок економічної стійкості.
Вагомість показників встановлюється методом експертних оцінок шляхом анкетування робітників певного підприємства. При цьому слід дотримуватися виконання наступної умови: 0 < αj ≤ 1 [2].
Дослідивши запропоновану методику бачимо, що інтегральна оцінка економічної стійкості підприємства дозволяє оцінити як загальний рівень стійкості на основі розробленої шкали, так і окремі її елементи. Такий метод доповнює і розширює можливості традиційного аналізу, базується на використання вже існуючих методів оцінки та системи показників, а також дає змогу порівнювати показники з різною розмірністю та ознаками. Значення інтегральних показників можна використовувати для обґрунтування управлінських рішень, для оцінки ефективності їх реалізації на рівні всіх суб’єктів господарювання.
- Отже, необхідність комплексного підходу оцінки економічної стійкості зумовлена тим, що сучасні підприємства є складною системою, до складу якої входить ряд таких підсистем, як виробничо-технічна, організаційна, соціальна, економічна, інформаційна, екологічна та адміністративно-правова. Варто зауважити, що при визначенні рівня економічної стійкості певної підприємницької структури важливо враховувати особливості тієї галузі, в межах якої вона здійснює свою господарську діяльність.
Список використаних джерел:
1. Новоселецький О.М. Моделювання стійкості функціонування підприємства з урахуванням ризику: автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.11 – Математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці / О.М. Новоселецький; Держ. вищ. навч. закл. "Київ. нац. екон. ун-т ім. В.Гетьмана". – К., 2008. – 18 с.
2. Фролова Л.В., Кореніцина Т.В. Інтегральна оцінка економічної стійкості торговельних підприємств Донецької області / Сборник научніх трудов Sworld по материалам международной научно-практической конференции под. ред. Куприенка С.В., том 19, випуск 2, 2012 рік, с. 80-85.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter