|
|
|
ПРОБЛЕМА НЕСТАБІЛЬНОСТІ ПЛАТІЖНИХ БАЛАНСІВ В ПРОВІДНИХ КРАЇНАХ СВІТУ ПІД ЧАС ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ
| |
| 03.06.2013 22:15 |
|
Автор: Скопець Олександр Вікторович, студент магістри Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі
|
|
[Секція 5. Банківська справа. Фінанси, грошовий обіг та кредит;] |
Багато країн після світової глобальної фінансової кризи 2008-2011 років суттєво на собі відчули проблеми нестабільності платіжних балансів. Негативна різниця між експортними та імпортними операціями цілком очевидно вплинула на фінансовий стан навіть найбільш розвинених країн світу, що призвело на збільшення державних внутрішніх та зовнішніх боргів.
Даній проблемі присвячено багато досліджень, одним із перших про це написав А. Сміт в праці «Про природу і причини збагачення народів» [1]. Проте досить аргументовано причини глобальної фінансово-економічної кризи розкрив Дж. Стігліц [3]. В його роботі розгляд нестабільності платіжних балансів лише одна із проблем, які спричинили фінансовий крах, але він обґрунтовано пов’язує дану проблему із кризою. Досліджували й інші західні вчені дану проблему, вживаючи в своїх працях термін «економічний дисбаланс», серед яких Е.-М. Труман, М. Дулі та П. Гарбер, Д. Бакус і Т. Кулі та ін. Наведені вище вчені у своїх працях відстоюють радикальний погляд на місце дисбалансів саме у контексті кризового розгортання. Р. Портес, зокрема, наголошує на визначальній ролі дисбалансів у поєднанні з проблема¬ми у фінансовому секторі.
Проблема глобальних дисбалансів напряму пов’язана з нерівномірним розподілом боргу в світовій економіці, проте в більш вузькому контексті описується в термінах дефіциту торгового або платіжного балансу та зовнішнього боргу.
Проблеми виходу з глобальної фінансово-економічної кризи об’єктивно зайняли провідні місця в політиці більшості країн світу, що зумовлено взаємозалежністю національних господарств від єдиної світової системи.
Світова глобальна фінансово-економічна криза розпочалась не через нестабільність платіжних балансів, проте саме криза відкрила нові погладь на те, що існує нестабільність платіжних балансів в більшості країн світу.
Як всім відомо, криза розпочалась в Сполучених Штатах і можна сказати, що саме в США під час кризи спостерігалась нестабільність. Уряд заявив, що буде підтримувати національного виробника і обмежить імпорт китайської продукції. Так, уряд США і зробив, при цьому серйозно вплинувши на платіжний баланс Китаю. Хотілось би зазначити, що до початку фінансової кризи, Сполучені Штати приблизно виробляли 20% світового ВВП. Це дуже значна сума у грошовому виражені, проте мало хто знав, що споживання становило близько 40% світового ВВП [3].
Тобто до початку кризи, у світі існував певний баланс між виробленим ВВП та спожитим. Даний баланс був рівний, так як залишки виробленого ВВП скуповувало США.
Хоча ще до початку кризи уже була нестабільність платіжних балансів чи дисбаланс їх, але він був не так сприймався урядами різних країн. Більшість мали негативний баланс, при цьому компенсуючи його за рахунок позик. Думаю ні для кого не є секретом, що на сьогоднішній день немає жодної країні в світі котра не мала боргів за державними позичками. Порушення США балансу виробництва-споживання. Це в свою чергу призвело до перевиробництва товарів в Китаї та неможливості їх реалізувати, тобто збитки. На державному рівні – це скорочення робочих місць, збільшення соціальних виплат з боку держави. В Сполучених Штатах теж спостерігалось збільшення кількості безробітних, тобто теж збільшення соціальних виплат для населення [3].
Не потрібно думати, що дана ситуація відбувалась лише в США та Китаї. В інших країнах спостерігалась схожа ситуація, особливо це добре було видно на прикладі Євро Союзу. Там теж відбувався платіжний дисбаланс між країнами-членами ЄС. Більшість країн ЄС мали та і на даний момент мають негативний платіжний баланс. Позитивний можна лише спостерігати в Німеччини із країн ЄС.
Події, які проходили в Греції, Іспанії, Франції, думаю ще у багатьох в пам’яті. А основними причинами кризового стану стало негативне значення платіжного балансу, коли держави для покриття дефіциту бюджету брали позики, випускали цінні папери для залучення коштів . Для покриття позик держави брали нові позики і тим самим ускладнювати своє становище.
Не випадково використовуємо поняття «нестабільність». У контексті зазначеного цікавим є зміна у тлумаченні змісту поняття «ста¬більність» як такого. Саме до початку фінансово-економічної кризи поняття «стабільність» асоціювалось із дотримання критеріїв Маастрахта, а саме:
— відношення дефіциту бюджету до ВВП не повинно перевищувати 3%;
— відношення державного боргу до ВВП не повинно перевищувати 60%.
Проте більшість країн ЄС порушили дані критерії. У 2010 році трьохвідсоткова межа у дефіциті державного бюджету була порушена всіма країнами ЄС. Найбільший дефіцит державного бюджету був зафіксований у Ірландії –32% ВВП. У більшості країн, а саме Греція, Іспанія, Португалія, Фінляндія дефіцит становив понад 9%, а у Франції – 7%.
Схожа ситуація відбувалась і з дотриманням відношення боргу до ВВП на рівні 60%. Деякі країни, як Греція, Італія та Бельгія відношення боргу до ВВП не знижувався до 66%, ще з моменту заснування євро у 1999 році. А у 2010 році середня заборгованість по країнам ЄС в порівнянні з докризовим 2007 роком зросла майже на 20% і склала понад 85% ВВП.
Так із вищевикладеного, необхідність звертання уваги на проблеми зовнішніх дисбалансів, які можуть бути як позитивному, так і в негативному значенні сальдових рахунків, не повинно викликати сумнівів. У зв’язку з цим зменшення зовнішніх платіжних дисбалансів необхідно розглядати на глобальному рівні, для забезпеченні стійкого відновлення та стабілізації економіки.
Однак, не зважаючи на те, що на сьогоднішній день всі розглянуті вище країни більш-менш вийшли з пост кризового стану, проте дана проблема залишається не вирішеною та продовжує загострюватись.
Ігнорування платіжних дисбалансів країнами з часом призведе до нових економічних спаді та криз. «Без минулого – немає майбутнього», цей вислів влучно підходить до розгляду даної проблеми. Ігнорування «класиків», які писали про негативні наслідки незбалансованих балансів ще у XVIII столітті. А.Сміт наводив чіткі пропозиції для боротьби з даною проблемою, після нього теж не мала кількість науковців розглядали дану проблематику. Але все рівно в світі виникають економічні спади та кризи, хоча не можна стверджувати, що всі спади та кризи лише від даної проблеми, проте в кожному спаді, вплив нестабільності платіжних балансів існує. І поки одні країни, як Китай, Німеччина, Японія розуміють дану проблему і борються з нею на державному рівні, то більшість інших країн просто ігнорує дану проблему.
Список використаних джерел:
1. А.Сміт. Дослідження про природу і причини багатства народів [Текст] / А.Сміт – 1776р.
2. Резнікова Н. Європа: момент істини, або далі буде [Електронний ре¬сурс] / Н. Резнікова. - Режим доступу: http://www.euroatlantica.info/index.php?id=4237.
3. Стиглиц. Дж. Крутое пике. Америка и новый экономический порядок после глобального кризиса [Текст] / Дж. Стиглиц. –Эксмо, 2011.-525с.
4. Журавльов О.В. Платіжний баланс та циклічність розвитку кризових сценаріїв [Текст] / О.В. Журавльов // Бюлетень міжнародного Нобелівського економічного форуму (м.Дніпропетровськ) –2010. -№1(3) –С.107-118.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter