|
|
|
ФОРМУВАННЯ НАПРЯМКІВ РОЗВИТКУ ЕКСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
| |
| 01.06.2013 11:34 |
|
Автор: Орещенко Павло Олександрович, студент Одеського національного політехнічного університету
|
|
[Секція 8. Світова економіка та міжнародні відносини;] |
Постановка проблеми. Для сучасного етапу економічних відносин властиве посилення ролі міжнародних зв’язків, які здійснюють суттєвий вплив як на економіку України в цілому, так і на можливості розвитку кожного підприємства зокрема. Ключовим напрямком розвитку вітчизняних підприємств в таких умовах стає орієнтація на зовнішні ринки збуту. Підприємство як суб'єкт товарно-грошових відносин, що володіє економічною самостійністю і повністю відповідає за результати господарської діяльності повинно сформувати таку систему управління зовнішньоекономічною діяльністю, яка б забезпечила йому високу ефективність роботи. Тому рішення щодо вибору цільового зарубіжного ринку, яке тісно пов'язане з рівнем інтернаціоналізації діяльності фірми та нинішньою чи такою, що формується, стратегією регіональної присутності, основною метою якої є максимізація прибутку за рахунок використання ефекту масштабу, є досить актуальним для сьогодення. Формування експортного потенціалу також є важливою умовою входження країни в світогосподарський простір. Ефективність даних процесів визначається конкурентоспроможністю національної економіки, нарощуванням обсягів експорту та стимулювання національних виробників.
Метою дослідження є формування напрямків експортної діяльності торгівельного підприємства з метою виходу на зарубіжний ринок.
Аналіз останніх досліджень. Проблеми формування напрямків розвитку експортної діяльності вивчали такі вітчизняні фахівці: Дикань В.Л., Харчук. Т.В., Чухрай Н.І., Сухомлин Л.Є.
Основні результати дослідження. Вирішення проблеми виходу компаній на міжнародний ринок передбачає, як правило, з'ясування двох основних питань: мотивів підприємств до виходу на зовнішні ринки і чинників, які визначають вибір форми виходу підприємств на зовнішні ринки. При цьому слід зазначити, що процес глобалізації у світовій економіці підсилюють тенденцію до необхідності прискорення виходу компаній на вищезазначені ринки.
При роботі на будь-якому міжнародному ринку відбувається послідовне залучення компанії в діяльність за такою схемою: відсутність експорту – експорт через посередника – відкриття торговельної дочірньої компанії – організація виробництва за рубежем. Вибір конкретного ринку визначається їхньою близькістю до внутрішнього ринку виробника, тобто величиною культурних відмінностей, розходженнями в методах роботи на ринку, фізичною відстанню тощо. Насамперед підприємство виходить на близькі ринки, потім на більш віддалені. Компанія проходить шлях від фірми, орієнтованої на внутрішній ринок, до глобальної компанії [2].
Стратегія зовнішньоекономічної діяльності підприємства є сукупністю перспективних планів і завдань, які необхідно виконати, щоб досягти поставлених цілей. Послідовність процесу вироблення стратегії не є детермінованою і відрізняється за кожною окремою економічною системою. Проте для окремого суб'єкта господарювання взагалі її можна відобразити у вигляді ланцюга, основними ланками якого є:
- аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища;
- розробка місії і цілей підприємства;
- вибір конкретної стратегії розвитку;
- реалізація підприємством вибраної стратегії.
Отже, інформація, що належить до дослідження ринку і стосується також аналізу і внутрішнього середовища, допомагає керівникам підприємств вирішувати, якого типу товари мають велику вірогідність сподобатися публіці. Загальновідомо, що швидкість і обсяг реалізації продукції дозволяє керівництву вирішувати, наскільки успішно просувається компанія у напрямку досягнення бажаних результатів [1].
Вихід на європейський ринок для українських підприємств в умовах світової фінансової кризи та істотного зниження платоспроможності споживачів на внутрішньому ринку є доволі актуальним напрямком. Водночас нестача фінансових коштів, незадовільний стан основних засобів, невідповідність продукції міжнародним стандартам, а також застарілість технологій є для багатьох підприємств одними з основних причин, що перешкоджають виходу на закордонні ринки. Втім, в Україні існують підприємства, продукція та послуги яких є конкурентоздатними не тільки на вітчизняному ринку, а потенціал виробництва перевищує внутрішні потреби країни. Тому для збільшення обсягів продажу продукції та ефективнішого використання виробничих потужностей цим підприємствам необхідно шукати нові ринки збуту.
Важливою умовою виходу українських підприємств і організацій на європейських ринок є забезпечення відповідності рівня якості вітчизняних товарів євростандартам. Перевірка українських підприємств – обов'язкова умова для отримання права на постачання продукції до країн Європейського Союзу ( ЄС). При цьому інспектують не тільки виробників продукції, але і їхніх постачальників сировини, рівень ветеринарного контролю, відповідність місцевого законодавства європейським нормам тощо.
Ще одним ключовим чинником успіху на європейському ринку є забезпечення необхідного інформування європейських споживачів. Такі висновки підтверджуються і дослідженнями Світового Банку,за якими близько половини підприємств-експортерів серед обмежувальних факторів комерційного характеру відзначають брак засобів для дослідження експортних ринків і просування своїх товарів, а також недостатнє просування своїх товарів та послуг. Примітним є те, що цей погляд не залежить від того, на який ринок підприємство експортує свою продукцію [3].
Висновки. Таким чином, при розробці стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємства мають враховуватися організаційна структура самого підприємства, що має бути утворена у відповідності із потребами кожного суб’єкта господарювання і зв’язками, що мають бути встановлені як всередині підприємства, та і з зовнішніми контрагентами. Крім того, приділення уваги головним етапам процесу вироблення стратегії та завданням, що стоять перед кожним підприємством, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність, і мають бути структуровані, сприятиме підвищенню ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства у довгостроковій перспективі.
Також необхідно прийняти до уваги усі особливості зарубіжного ринку, та слідкувати за відповідністю експортуємих товарів належним стандартам ринку.
Cписок використаних джерел:
1. Дикань В.Л. Розробка стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємства // Вісник східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Науковий журнал. – 2011. - № 11.- с. 153.
2. Харчук. Т.В. Шляхи виходу підприємств на зовнішні ринки // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №8.- с. 12-16.
3. Чухрай Н.І., Сухомлин Л.Є. Проблеми виходу українських підприємств на європейський ринок // Вісник національного університету “Львівська політехніка”. – 2010. - № 684.- с. 90-94.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter