|
|
|
ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ПОЛІТИКИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА
|
17.04.2013 18:19 |
Автор: Латипова Марина Андріївна, студентка Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського; Близький Роман Сергійович, кандидат економічних наук, доцент Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
Актуалізація проблем розробки ефективної політики в управлінні фінансовою стійкістю особливо гостро постає на тлі сучасного розвитку економіки України, за умов її нестабільності та соціально-політичної непередбачуваності. Негативний вплив на діяльність підприємств здійснюють безліч факторів середовища їх функціонування, але фактор відсутності або некоректності змісту політики управління фінансовою стійкістю є одним з тих що може сприяти сталому розвитку та стабілізації економіки підприємства. Для забезпечення підприємству стабільного стану на ринку і досягнення міцної фінансової стійкості важливе значення має стратегія і тактика управління, котрі змінюються під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів[1]. У сучасних умовах доцільним є виділення таких стратегій: - стратегія подолання нестійкості, або стратегія виживання, що використовується в умовах економічної кризи, нестабільності й інфляції, і до якої вдаються, коли показники діяльності підприємства набувають стійкої тенденції до погіршення; - стратегія підтримки стійкості або стабілізації, що використовується в умовах нестабільності обсягів продажів і прибутку та застосовується переважно в галузях із стабільною технологією, коли керівництво задовольняється в цілому станом свого підприємства; - стратегія розвитку або стійкого зростання, що виражає прагнення підприємства до зростання обсягів продажу, підвищення рентабельності й інших показників ефективності виробництва. Фінансова стійкість - це такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство здатне шляхом ефективного використання їх, забезпечити ритмічний процес виробництва і реалізації продукції[2]. Основним методом, що використовується у процесі оцінки фінансової стійкості, є метод відносних показників. Усі відносні показники фінансової стійкості підприємства поділяють на дві групи. До першої групи належать показники, які визначають стан оборотних активів підприємства, до яких належать: коефіцієнт забезпеченості власними активами; коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними активами; коефіцієнт маневрування. Другу групу складають показники, які визначають стан основних активів підприємства, до яких відносяться такі коефіцієнти: індекс постійного активу підприємства; коефіцієнт довгостроково залучених позичених коштів; коефіцієнт зносу; коефіцієнт реальної вартості майна підприємства; коефіцієнт фінансової незалежності підприємства; коефіцієнт співвідношення позичених і власних коштів[3]. Для оцінки фінансової стійкості підприємства, окрім відносних показників, використовують абсолютний показник, що дає змогу визначити тип фінансової стійкості підприємства. Цей метод ґрунтується на порівнянні обсягів запасів і витрат із величиною джерел їх фінансування. Абсолютні показники фінансової стійкості, на відміну від відносних, перебувають під впливом інфляції і вимірюються у грошових одиницях. Визначення меж фінансової стійкості підприємства належить до найбільш важливих економічних завдань. Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності в нього коштів для подальшого розвитку виробництва, а надлишкова буде перешкоджати розвитку через необхідність створення на підприємстві зайвих запасів та резервів[4]. Отже, формування ефективної політики управління фінансовою стійкістю підприємства має характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку і може забезпечити розвиток підприємства. Фінансове становище являє собою найважливішу характеристику фінансової діяльності підприємства. Вона визначає конкурентоздатність підприємства і його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів цих учасників фінансових відносин: як самого підприємства так і його партнерів. Якщо підприємство фінансово стійке, платоспроможне, воно має перевагу перед іншими підприємствами того ж профілю в залученні інвестицій, в одержанні кредитів, у виборі постачальників і виборі кваліфікованих кадрів. Чим вища стійкість підприємства, тим більше незалежне воно від несподіваної зміни ринкової кон’юнктури. кон’юнктури.
Список використаних джерел: 1. Філімоненков О.С. Фінанси підприємства : навч. посібник / О.С. Фiлiмоненков. – К. , 2005. – 400 с. 2. Лахтіонова Л.А. Економічна категорія "фінансова стійкість" / Л.А. Лахтіонова //2009. – Вип. 6, ч. II. – С. 327-338. 3. Штембуляк Д.О. Фінансова стійкість підприємств в умовах ринкової турбулентності / Д.О. Штембуляк // Экономика и управление. 2010. – № 1. – С. 119–123. 4. Бланк І. «Управління фінансової стабілізацією підприємства». До.:Ника-Центр,Эльга, 2008 р. – 496 з.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|