|
|
|
РОЗВИТОК РИНКУ ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ
| |
| 17.04.2013 15:16 |
|
Автор: Борисюк Олена Володимирівна, старший викладач кафедри фінансів та оподаткування Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки; Батицька Вікторія Дмитрівна, студентка інституту економіки та менеджменту Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки
|
|
[Секція 6. Податкова система. Бюджетна система. Правові відносини в економічній системі;] |
Розвиток лізингу є неможливий без створення умов, сприятливих для організаційно-правових механізмів лізингу, які забезпечили б ефективну взаємодію всіх його учасників.
Актуальність розвитку ринку лізингу України обумовлена тим, що лізинг є чудовою альтернативою банківському кредитуванню та дієвим інструментом процесу ефективного оновлення основних засобів і технологій підприємств усіх напрямів економічної діяльності. Лізингові послуги є досить значним важелем для розвитку малого та середнього бізнесу. Тому для розвитку цих галузей необхідний надійний і відносно дешевий ринок даних послуг.
Для ефективного функціонування ринку лізингу в Україні необхідно проаналізувати ситуацію, що склалась сьогодні , визначити проблеми, які характерні для ринку лізингу, та запропонувати можливі заходи щодо їх вирішення.
Проблеми розвитку ринку лізингу в Україні розглядалися у багатьох працях таких вітчизняних науковців як: Н. Внукова, К. Ковальчук, П. Круш, П. Леус, Н. Подольчак, В. Рошило, Д. Січко, Т. Топішко, Н. Троненко, Г. Холодний, О. Ляхова, Н. Бурчак, О. Борисюк, К. Щуцька та інші.
Ринок лізингу в Україні є формою реалізації дієвих інструментів фінансування капіталовкладень підприємств. Він сприяє взаємодії суб'єктів господарювання з приводу отримання доступу до найновішої техніки і сучасних технологій, відіграючи таким чином важливу роль у процесі активізації інвестиційних процесів та модернізації економіки країни[1, с. 251].
На практиці лізинг є складним механізмом, що виявляється в сукупності типових взаємовідносин між певними суб’єктами, а саме: між лізингодавцями і лізингоотримувачами, з приводу надання певного об’єкту в лізинг; між лізингодавцями та фінансовими установами, зокрема банками, в частині отримання банківського кредиту; між лізингодавцями та страховими компаніями, пов’язаними із укладанням договору страхування об’єкту лізингової угоди [2, 8].
На початок 2012 року вітчизняний ринок лізингу України зріс до 34 млрд. грн, тобто збільшився в 17разів. Це більш ніж удвічі щороку. Такому активному зростанню лізингового ринку сприяло поступове відновлення галузей економіки.
За результатами досліджень Асоціації «Українське Об’єднання Лізингодавців», кількість укладених договорів фінансового лізингу в 3 кварталі 2012 року зменшилася на 498 шт. у порівнянні з аналогічним періодом минулого року і склала 2330 шт. Проте вартість діючих договорів фінансового лізингу станом на кінець 3 кварталу 2012 р. збільшилася на 4,4 млрд. грн. у порівнянні з кінцем 2 кварталу 2012 р. і становить 44,1 млрд. грн. На кінець звітного періоду у порівнянні з 2011 роком спостерігається збільшення питомої ваги договорів строком дії від 5 до 10 та більше 10 років та зменшення частки угод, що укладалися на строк від 2 до 5 років. Серед діючих договорів фінансового лізингу на кінець третього кварталу 2012 року, як і раніше, переважають угоди в галузі транспорту (59,88%), сільського господарства (18,85%), будівництва (4,88%) та сфері послуг (4,61%), при чому питома вага договорів у галузі сільського господарства зросла майже на 3 процентних пункти у порівнянні з кінцем третього кварталу 2011 року. Вартісний розподіл діючих договорів фінансового лізингу на кінець періоду за видом обладнання виглядає наступним чином: найбільше в лізингу знаходиться транспорту (61,2%), а також сільськогосподарської техніки (14,84%) та комп’ютерної техніки (4,40%).
Розвиток ринку лізингу може відіграти провідну роль у вдосконаленні технічного-обладнання підприємств, зокрема малого і середнього бізнесу в Україні, особливо звертаючи увагу, що більшість малих підприємств не може скористатися кредитами у зв’язку з відсутністю у потрібному обсязі заставного майна, або позитивної кредитної історії. Однак успішний розвиток ринку лізингових послуг залежить від ефективного функціонування всіх суб’єктів лізингової операції [3].
Популярність лізингу зростає в першу чергу за рахунок того, що певна частка банків, які мають дочірні лізингові компанії, спрямовують своїх клієнтів саме до них. «Люди починають розуміти, що взяти авто в лізинг — вигідніше, ніж у кредит. Як мінімум — менше одноразове фінансове навантаження. Адже, наприклад, страхування передбачає щомісячні платежі, тому не має потреби сплачувати всю суму одразу. І хоча авансовий платіж у лізингових компаніях може бути вищий, ніж у банках, але за рахунок нижчих ставок клієнт залишається у виграші. А як тільки він сплатив початкові платежі — майже одразу отримує своє авто», - пояснює менеджер з продажів "Райффайзен Лізинг Аваль" Олена Михайлова [4].
Найбільшою проблемою вітчизняних лізингових компаній є обмеженість їх фінансових ресурсів. По-перше, ці кошти необхідні для організації та проведення власної діяльності лізингових компаній. По-друге, для цієї сфери бізнесу проблема стартового капіталу є дуже актуальною, враховуючи специфіку їх діяльності. Це пов’язано з тим, що певний об’єкт лізингової угоди необхідно придбати негайно, а повернення коштів за надане у лізинг майно здійснюється у вигляді лізингових платежів частинами, відповідно до умов лізингового договору [2, 12].
Сьогодні ринок лізингових послуг багатий на різноманітні пропозиції, які можуть задовольнити потреби навіть найбільш вимогливого споживача. Маються на увазі: повний комплекс сервісного обслуговування для корпоративних клієнтів, прості та зручні умови без довідки про доходи для фізичних осіб, низькі аванси (від 20 %) та тривалий строк лізингу (до 7 років), ексклюзивні вигідні умови в рамках спільних програм дилерів та лізингових компаній [4].
Протягом останніх років український ринок лізингових послуг стабільно зростав, проте Україна майже не використовує його переваг і можливостей. У 2006 році співвідношення обсягу лізингових послуг до ВВП становило лише 0,25 %, що у 20 разів менше від показника Естонії та майже у 6 разів менше від показника Росії [2, 11]. Проте даний показник має тенденцію до повільного зростання, оскільки у 2009 році в Україні він вже становить – 0,4%.
Основними проблемами, що значно перешкоджають розвитку ринку лізингу можна віднести наступні [5].
-недосконалість законодавчого забезпечення, неузгодженість вітчизняного законодавства з міжнародними нормами законодавства з питань лізингу.
-дискримінаційні положення щодо національного виробника.
-відсутність державних програм стимулювання використання лізингу як джерела оновлення основних фондів;
-слабкий розвиток інфраструктури ринку лізингу та відсутність інформації й реклами щодо лізингових послуг;
-виражена тенденція вітчизняного лізингового ринку до залежності від імпорту;
-відсутність єдиної та комплексної системи автоматизації проведення лізингових операцій;
-несформованість на загальнодержавному рівні політики щодо перспектив розвитку лізингового кредиту.
Не дивлячись на вищенаведене лізингова діяльність є перспективним видом бізнесу. Так світовий досвід показує, що на частку лізингу в нових інвестиціях на устаткування припадає 15-20%, крім того, лізинг є одним з основних джерел активізації інвестиційної діяльності.
Для активного розвитку ринку лізингу в Україні доцільно провести комплекс заходів, який передбачатиме:
-удосконалення цивільного та фінансового законодавства з питань лізингу;
-інтеграція національного законодавства в міжнародне;
-розроблення державної програми підтримки лізингу, яка б передбачала залучення банківського сектора до розвитку лізингових послуг;
-запобігання монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринку лізингу;
-розширення кількості компаній, які займатимуться фінансуванням саме фізичних осіб;
-створення лізингових центрів, які б спеціалізувалися на обслуговуванні малих підприємств.
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що важливою умовою розвитку лізингового ринку в Україні є створення сучасного мобільного законодавства, що стимулюватиме ділову активність усіх учасників лізингових угод, та цілеспрямований вплив органів державного управління на економічні інтереси учасників лізингових відносин із метою створення умов для виконання лізингом його інвестиційних, виробничих та інших функцій на мікро- та на макроекономічному рівнях.
Список використаних джерел:
1. Ляхова О. О. Аналіз сучасного стану розвитку ринку лізингу в Україні // науковий вісник ЛНТУ України. – 2012. - Вип. 22.5
2. Борисюк О.В. Державне регулювання лізингових відносин в умовах розвитку ринкової економіки України: [автореф.], Луцьк:ПраТ «Волинська обласна друкарня», 2012. -25 с.
3. Берчак Н.О. Лізинговий ринок України: проблеми функціонування та стратегія регулювання // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://libfor.com/index.php?newsid=1063
4. Ринок лізингу демонструє зростання // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.leasing.org.ua/ua/publications/?pid=4328
5. Ярова В.В. Розвиток ринку лізингових послуг в Україні // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://udau.edu.ua/library.php?pid=645.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter