|
|
|
РОЗВИТОК ЛІЗИНГОВОГО БІЗНЕСУ НА УКРАЇНІ
| |
| 16.04.2013 12:20 |
|
Автор: Осташевський Михайло Миколайович, студент Львівського національного аграрного університету
|
|
[Секція 5. Банківська справа. Фінанси, грошовий обіг та кредит;] |
У практиці України регулювання лізингових відносин здійснюється Законом України «Про лізинг», в якому зазначається, що лізинг – це господарча операція, за якою суб’єкт підприємницької діяльності (лізингодавець) передає матеріальні цінності іншому суб’єктові підприємницької діяльності (лізингоодержувачеві) в користування за плату для підприємницької діяльності [1].
Лізинг є другим по обсягу інвестиційним фінансовим інструментом після банківського кредиту і являється важливою складовою економічної, та інноваційної політики держави. Лізингові послуги насамперед є найефективнішими у галузях, продукція яких перебуває на високому технологічному та якісному рівні, вирізняється високою конкурентоспроможністю. На сьогодні загальний річний обсяг лізингових угод у світі становить приблизно 512 млрд. дол. США. У Сполучених Штатах лізинг є найбільшим джерелом зовнішнього фінансування за допомогою якого можливе придбання близько 50% техніки. У країнах Чехії, Естонії, Угорщині оновлюються основні фонди підприємства на 30%-40% за допомогою лізингу. В Україні кількість і вартість лізингових угод протягом останніх років, свідчить про їх збільшення. У 2011 році було укладено 10906 лізингові угоди, що на 54 % більше ніж у 2010 році (5095 угод). Загальна вартість об’єктів лізингу становила 11,33 млн. грн., що на 56 % більше, ніж у 2010 році. Вартість укладених лізингових угод становила у 2011 році 1,74 млн. грн., що відповідно на 10% і на 5% більше, ніж у 2010 і 2009 роках [3].
Попри позитивну динаміку розвитку лізингу за останні три роки, Україна за його показниками ще значно відстає не тільки від економічно розвинених країн Заходу, але й від постсоціалістичних країн.
Є безліч чинників, які гальмують розвиток лізингу в Україні, основними серед яких чільне місце займає недосконалість законодавчого забезпечення, несприятливий податковий клімат, недосконалість структури джерел фінансування лізингових операцій, недостатня фінансова стійкість лізингодавців, недостатність кваліфікованих кадрів у сфері лізингу та низький рівень обізнаності з питань лізингу серед лізингоодержувачів.
Найбільшим попитом серед предметів лізингу користується транспорт (49,4%), сільськогосподарська техніка (11,5%), комп’ютерна техніка та телекомунікаційне обладнання (5,48%). Постачання автотехніки та обладнання на лізинговій основі пропонують «RENAULT», «DAF», «SCANIA», «IBM», «HP», «МАН», «Mercedes», «Mitsubishi», «Volvo», «Shčoda» та інші компанії. Цілий ряд закордонних компаній готові розвивати співробітництво з вітчизняними лізинговими компаніями щодо поставки в Україну на лізинговій основі сільськогосподарської та тракторної техніки й обладнання — «John Dear», «Bizon», «NEUERO», «URSUS», «PROKOP»; будівельної техніки — «Caterpillar», «ZEPPELIN», «TATRA», «Condor».
Проте, на загальнодержавному рівні розвиток лізингу — це не лише засіб стимулювання реалізації нової техніки, пришвидшення оновлення основних фондів, а й інтенсифікація розвитку національної економіки в цілому, підвищення її якісного рівня.
Список використаних джерел:
1. Закон України «Про лізинг» № 723/97 - ВР від 16.12.97 р
2. Ладюк О. Д. Розвиток лізингу в Україні: переваги і недоліки / О. Д. Ладюк // Финансы, учёт, банки. –2008. – № 14. – С. 59-65
3. Українське обєднання лізингодавців: Підсумки діяльності лізингодавців за 2011 рік [Електронний ресурс].-Режим доступу:http//www.leasing.org.ua
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter