|
|
|
ПАРАБАНКІВСЬКА СИСТЕМА ЯК СКЛАДОВА ФІНАНСОВОГО СЕКТОРА
| |
| 16.04.2013 11:45 |
|
Автор: Волошин Богдан Вікторович, Львівський національний аграрний університет
|
|
[Секція 5. Банківська справа. Фінанси, грошовий обіг та кредит;] |
Важливість діяльності системи парабанківських посередників на сьогодні не викликає ніяких сумнівів. Адже, ці установи являють собою інструменти за допомогою яких пасивні фінансові ресурси перетворюються у активні, що сприяє розвитку національної економіки.
Основними видами парабанківських фінансово-кредитних установ є: інвестиційні компанії та фонди як професійні учасники ринку цінних паперів, лізингові компанії, факторингові компанії, брокерські та дилерські фірми, страхові компанії, недержавні фонди як елементи пенсійної системи , ломбарди, кредитні спілки, трастові компанії. Фінансові компанії, як кредитні інституції та ін. Усі ці види парабанківських фінансово- кредитних установ, на нашу думку, краще розглядати як цілісну систему фінансового ринку.
В Україні до парабанківських посередників прийнято відносити страхові компанії (ризикові страхові компанії, компанії із страхування життя), недержавні пенсійні фонди, кредитні установи (кредитні спілки, ломбарди, інші кредитні установи, юридичні особи публічного права, фінансові компанії) та інститути спільного інвестування.
Посередницький сектор фінансової системи переважає сьогодні значні зміни, які пов’язані з глобалізацією фінансових ринків. Ці процеси призводять до скорочення числа фінансових установ і розширення сфери банківського та парабанківського бізнесу, що виражається в його інтернаціоналізації й диференціації ряду запропонованих послуг. Тому найефективнішим способом проникнення на фінансовий ринок для фінансових посередників є укладання угод зі злиття й поглинання [2].
Слід зауважити, що всі фінансові інститути не функціонують відокремлено, а співпрацюють, тобто з’являються так звані «фінансові супермаркети» - компанії, що проникають у межах єдиної організації широкий спектр послуг : банківських, страхових, консультаційних тощо [1,с.10].
Інститути парабанківської системи групувати можна на такі, як договірні інститути (страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, ломбарди, трастові компанії ), інвестиційні інститути (інвестиційні фонди та компанії, фінансові компанії, лізингові компанії, факторингові компанії), депозитні інститути (кредитні спілки, будівельні товариства).
Найбільш розвинутими ланками парабанківської системи в Україні є кредитні спілки, страхові компанії, лізингові компанії, ломбарди, фінансові компанії, професійні учасники ринку цінних паперів та фондові біржі. Водночас недержавні пенсійні фонди та факторингові компанії знаходяться фактично на початковому етапі.
Отже, подальший розвиток парабанківської системи потребує стабілізації загальноекономічного становища держави, зростання рівня доходів населення країни та просування затребуваних фінансових інститутів на ринок фінансових послуг.
Список використаних джерел:
1. Ільчук В.П. Проблеми розвитку регіональної системи небанківських фінансово-кредитних посередників / В.П. Ільчук, М.В. Дубина // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. –2010.– №41.– С.5-14.
2. Доунс Дж., Гудман Дж. Финансово – инвестиционний словарь – / Пер. з англ. – М.:ІНФРА – М, 1997, - ХХІІ, 586с.
3. Офіційний сайт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:/www.dfp.gov.ua.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter