|
|
|
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
| |
| 21.02.2013 11:56 |
|
Автор: Домінська Ольга Ярославівна, здобувач Львівського Національного Аграрного Університету
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
Сільське господарство та розвиток села є інтегральними важливими компонентами сталого розвитку. Стале сільське господарство включає в собі основні три складові – економічну, соціальну та екологічну. Ми не можемо розглядати сільські господарства як поодинокі системи,діяльність котрих націлена на збільшення виробітку сільськогосподарської продукції, а також збереження природної ресурсної бази. На практиці концепції сталий розвиток, стале сільське господарство та забезпечення продовольством пересікаються. Забезпечення продовольством та сталий розвиток у сільському господарстві мають спільні цілі.
Погоджуючись з українськими дослідниками, що аграрна сфера має розвиватися інноваційним шляхом, хоча територіальний чинник істотно ускладнює формування інноваційної моделі розвитку агровиробництва та аграрного ринку України. Над аналогічною проблематикою працювали такі вітчизняні дослідники як: О.В. Березін, В.Я. Месель-Веселяк, П.Т. Саблук , А.Д. Шеремета, В.В. Юрчишин та багато інших.
Україна за природно-ресурсним та аграрним потенціалом посідає провідне місце у світі. На жаль, цей потенціал використовується неефективно, а агропромисловий комплекс України за рівнем розвитку відстає від передових країн світу. Основні проблеми полягають у:
- низькій конкурентоспроможності продукції та її невідповідності санітарним стандартам якості й безпеки;
- низькому рівні інвестицій і зростанні залежності від державного рівня розвитку(від 3,3 млрд их. у 2004 р. до 11,2 млрд их. у 2008 р.);
- низькій економічній ефективності сільськогосподарського виробництва порівняно з іншими країнами, використанні застарілих технологій;
- домінуванні в структурі експорту продукції з низьким рівнем перероблення;
- зниженні родючості ґрунтів і зростанні їх ерозії.
Основною причиною відставання галузі є низька інвестиційна привабливість аграрного сектору. Серед основних причин дослідники відзначають: непередбачуваність адміністративного регулювання цін і обмежень експорту; неефективні механізми державної підтримки сільгоспвиробництва, що охоплюють захист внутрішнього ринку від імпорту низькоякісної продукції, систему стандартизації, а також санітарних заходів, систему субсидування та інших фінансових інструментів підтримки; відсутність ринку землі сільськогосподарського призначення [3].
Сучасний стан регіонального розвитку потребує удосконалення всіх складових частин господарського механізму, що містить такі елементи, як інноваційне оновлення, інформаційне забезпечення, виважену інвестиційну політику, екологічну рівновагу та оптимізацію демографічної ситуації [1,с.28].
Оскільки с/г виробництво має переважно сезонний характер, то нормальне функціонування галузі вимагає раціонального й обґрунтованого співвідношення між власними та за¬лученими коштами. Тому зростає необхідність пошуку зовнішніх джерел, найбільш розповсюдженим серед яких є кредити. Банківські позики допомагають розвиватися промисловості, малому підприємництву та сільсько¬му господарству але для забезпечення сталого розвитку потрібні передусім середньо та довгостро¬кові кредити. Короткострокове кредитування розв’язує проблему отримання відповідних ресурсів для проведення польо¬вих робіт, а довгострокове кредитування є передумовою розширення та оновлення виробничих фон¬дів. Характерною ознакою сучасного стану кредитування с/г підприємств України є домінування короткострокових кредитів. За даними Міжнародної фінансової корпорації 77% сільсько¬господарських товаровиробників використовують кредити для закупівлі паливно-мастильних матеріа¬лів, 48% - на закупівлю засобів захисту рослин 36% - на придбання посівного матеріалу. Тільки 13% підприємств використовують кредити на технологічне оновлення виробництва а 6% - на його розширення [2].
До числа країн з найвищою питомою вагою позичкових коштів у аграрному капіталі належить Англія і Німеччина — близько 50%, Франція — понад 40%, Італія і Бельгія — більш як 30%. У країнах ЄС 40% господарств перебу¬ває в повній залежності від залучення позикових коштів і лише 25% фермерських господарств не використовують банківські кредити
Важливо розвивати інноваційні технології. Інноваційними у сфері сільського господарства вважаються технології отримання біопалива,
що ґрунтуються на переробленні сировини, яка не створює конкуренції продовольчій. Як сировину можна використовувати відходи сільськогосподарського виробництва і побічну продукцію продовольчих виробництв. За рахунок перероблення біомаси, яка зараз є найвагомішим джерелом альтернативної енергії, Україна, за висновками експертів, може на 30-40 % скоротити споживання природного газу. Так, у Данії біомаса на 52 % заміняє вугілля і мазут, у Швеції 50 % енергосистеми працює на торфі і біомасі [4].
Список використаних джерел:
1. Березін О.В. Ефективне функціонування сільського господарського виробництва /О.В. Березін // Економіка АПК. – 2010. – № 2. – С. 26-31
2. www.ukrstat.gov.ua – Офіційний сайт Державного комітету статистики України
3. З Програми Економічних Реформ на 2010-2014 рр. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.agroconf.org/content/z-programi-ekonomichnih-reform-na-2010-2014-rr-pro-rozvitok-silskogo-gospodarstva.
4. Украина ищет альтернативу газу. [Електронний ресурс]. – Доступний з
http://www.openbiz.com.ua.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter