|
|
|
ВТІЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
| |
| 20.02.2013 19:31 |
|
Автор: Пеліпас Аліна Вячеславівна, студентка Придніпровської державної академії будівництва та архітектури
|
|
[Секція 7. Інвестиційно-інноваційні процеси в економіці;] |
В останні роки використання мобільного зв'язку та Інтернету постійно зростає у всіх країнах. Інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) яке, включає в себе широкий набір та інструментів і ресурсів які використовуються для: спілкування,: комп'ютери, Інтернет, розмовні технології (ТБ, радіо), телефонію виробництва, поширення, зберігання і управління інформацією. Ці технології включають. Використання ІКТ стало невід'ємною частиною сучасного життя, що покращує доступ населення, бізнесу і управління до інформації. Сьогодні інформацію розглядають як цінний актив, оскільки вона є ресурсом для освіти знань. Саме з цього більшість країн визначають пріоритетним перехід до суспільства знань. Відповідно найголовнішу мету ІКТ можна сформулювати як набуття знань та навичок не обхідних для вирішення завдань суспільства знань.
Світовий економічний форум визначає конкурентоспроможність як «набір інституцій, політик і факторів, які визначають рівень продуктивності в країні». Оскільки перелік робочих місць, які вимагають використання ІКТ, значно розширився протягом декількох років, компонент Технологічної готовності стає все більш важливим. Позиція країни за індексом Технологічної готовності сильно корелює із місцем по глобального індексу конкурентоспроможності. Серед 139 країн за глобального індексу конкурентоспроможності Україна займає 89 місце. Наша країна залишається позаду всіх країн членів ЄС та більшості країн СНД.
У багатьох країнах увагу перемістилося з питання доступу до ІКТ до проблем найбільш ефективного використання ІКТ для сприяння інновацій бізнесу, підвищення ефективності управління та соціальної згуртованості.
Підключення населення, бізнесу і управління до Інтернету стає все більш важливим фактором, оскільки роль Інтернету зростає з кожним днем. Інтенсивне використання Інтернету вимагає швидкого і якісного багатоканального доступу, а також фіксованих та бездротових мереж. Уряд багатьох країн інвестують кошти в будівництво цифрових магістралей - національного швидкісного багатоканального доступу, заснованого на комбінуванні фіксованих та бездротових мереж - оскільки вони прискорюють соціально-економічний розвиток країни [2].
ІКТ породжує цілий ряд економічних ефектів, які можуть на пряму або опосередковано підвищити добробут і сприяти соціально-економічному розвитку [3].
Електронне управління (e-government) отримало значний розвиток у багатьох країнах за останні роки, хоча з різним ступенем успіху.
Електронне управління можна визначити як інструмент, який базується на інформаційно-комунікаційних технологіях і спрямований на надання кращих адміністративних послуг громадянам та бізнесу [4].
Традиційно виділяють три форми електронного урядування:
- взаємодія уряду з громадянами (G2C);
- взаємодія уряду з бізнесом (G2B);
- взаємодія різних органів державної влади між собою (G2G).
Електронне управління дозволяє громадянам та бізнесу спілкуватися і взаємодіяти з державними службовцями виключно з використанням Інтернету. Найбільш популярною формою реалізації електронного управління є створення відповідних порталів та платформ.
За умови належного використання електронне управління дозволяє громадянам та бізнесу отримувати послуги легше, швидше, прозоріше і дешевше. Однак для ефективного електронного управління необхідні зміни в організаційній структурі.
Міжнародний досвід доводить, що електронне управління може: зменшити корупцію і збільшити прозорість; збільшити ефективність і дієвість; радикально змінити доступність інформації та управління; збільшити можливості для всіх верств населення; пропонувати послуги за запитом громадян; посилити демократію.
Сьогодні системи електронного управління вже функціонують у багатьох країнах. Так, наприклад, в Анголи запустили портал, який об'єднує всю публічну інформацію та послуги уряду на єдиній платформі і надає доступ до них громадянам через Інтернет. Ангольські громадяни можуть знайти інформацію про державні програми і отримують можливість надіслати свої зауваження та коментарі уряду. Інформація про державні програми значно підвищила прозорість державних послуг. Можливості порталу дозволяють виконувати державні функції on-line і отримувати зворотні коментарі від громадян.
В Перу Голова Національної податкової адміністрації (the National Superintendent of Tax Administration), відповідальний за збір податків, ініціював створення комп'ютеризованої системи збору податків, намагаючись застосувати ІКТ для підвищення ефективності операцій. У 2003 році платежі податків почали прийматися on-line. ІКТ були також корисні для інших державних установ, крім податкових виття служби. Наприклад, вони дозволили Офісу соціального страхування та охорони здоров'я Перу передати свої функції по стягненню податків Голові податкової адміністрації. ІКТ дозволили зменшити витрати на оцифровування форм на 20%, а відповідна ефективність адміністрування податків дозволила зменшити кількість персоналу для опрацювання податкових платежів. Час кількість декларацій, які потребують перевірки і виправлення, зменшилася, а штрафи за неповне заповнення декларації були скасовані, оскільки система не приймає такі декларації [5].
Завдяки перевагам електронного управління безліч країн стали активними в цій сфері. У травні 2010 року Єврокомісія ухвалила Цифровий порядок денний для Європи (the Digital Agenda for Europe) - дорожню карту. ЄС як єдиний ринок, що включає безліч країн, підкреслює роль єдиних правил і поширення інформації, що необхідно для злагодженого електронного управління між урядами країн-членів (G2G) [6].
Міжнародний досвід підтверджує той факт, що електронне управління може зменшити черги та затримки під час подання податкових декларацій, обліку та звітності, митного оформлення вантажів, виплат соціальної допомоги, зменшити витрати платників податків. Зменшення витрат на декларування податків та інші бюрократичні процедури для бізнесу зменшує витрати на адміністративні процедури і вивільняє кошти для розвитку. Особливо це важливо для малого та середнього бізнесу.
Оскільки електронне управління істотно зменшує кількість процедур, які вимагають особистих зустрічей державні службовців з громадянами або представниками бізнесу, корупція, як правило, зменшується.
Використання електронних послуг залежить від деяких факторів, а саме: довіри громадян і бізнесу Інтернету як інструменту обміну персональною інформацією; зручності доступу до електронних послуг та інформації; рівня інформування електронні послуги державних органів [7].
Питання реалізації електронного управління стоять перед українськими політиками протягом декількох років. У квітні 2010 року Кабінет Міністрів створив Національний центр електронного управління за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», який фінансував проект. У проекті «Електронне урядування» взяли участь Державний комітет з питань науки та інформації, Міністерство соціальної політики, Міністерство регіонального розвитку та будівництва, Головне управління державної служби України, Державна адміністрація зв'язку, Державний комітет архівів, Пенсійний фонд, Державна податкова адміністрація, Дніпропетровська, Одеська і Рівненська обласні державної адміністрації [8].
Висновки. Для ефективного впровадження комплексної системи електронного урядування в Україні необхідно змінити філософію уряду і бюрократичні процедури на всіх рівнях державне управління. Для цього слід розробити комплексну ПРОГРАМУ електронного управління, яка дозволить забезпечити: розвиток державних електронних послуг високої якості; зниження адміністративного тиску на бізнес і громадян; розвиток кваліфікованої робочої сили; доступність електронних державних послуг для всіх верств населення і бізнесу; підвищення ефективності роботи уряду; стимулювання інновацій.
Також необхідно здійснювати моніторинг процесу реалізації Програми на кожному окремому етапі. Уряду необхідно створити єдиний урядовий портал, який би об'єднував всю державну інформацію та послуги в рамках однієї платформи і зробив би їх доступними для громадян через Інтернет. Система повинна забезпечувати використання всіх доступних on-line державних послуг та надавати інформацію про урядових програмах. Всі державні службовці повинні бути оснащені комп'ютерами з доступом до Інтернету, а їх знання та навички повинні бути на належному рівні.
Програму необхідно зосередити на таких питаннях як електронна участь, адміністративні інновації (в тому числі спрощення бюрократичних процедур) і широке використання Інтернету для надання державних послуг. Вона повинна передбачати перехід до без паперової управління роботою в галузі державного управління. Було б корисно використовувати ІКТ не тільки в галузі державного управління, а також у наданні послуг у таких державних секторах, як охорона здоров'я та освіта.
Необхідно затвердити і оприлюднити чіткий План дій по реалізації Програми. Також слід здійснювати моніторинг процесу реалізації Програми із внесенням відповідних змін у плани її впровадження на кожному окремому етапі. Для цього програма повинна містити показники розвитку для відстеження прогресу в досягненні поставлених цілей. Зокрема, документ повинен чітко визначити, які послуги повинні надаватися on-line центральними органами виконавчої влади, а також на рівні місцевих органів влади. Такий перелік може бути складений за аналогією з переліком 20 основних державних послуг, затверджених Європейською комісією. Крім того, Україні слід затвердити перелік показників для оцінки розвитку електронного урядування.
Список використаних джерел:
1. Digital economy rankings 2010: Beyond e-readiness, EIU, 2010
2. The Global Information Technology Report (GITR) 2010–2011: Transformations 2.0. 10th Anniversary Edition. INSEAD, World Economic Forum.
3. Measuring the Information Society 2010, Informational Telecommunication Union, 2010
4. European Commission Information Society, http://ec.europa.eu/information_society;
5. http://www.unpan.org/DPADM/EGovernment/KnowledgeBaseofEGovernme ntPractices /tabid/828/language/en-US/Default.aspx
6. Potential savings by public service from using broadband in G2G is estimated at EUR 176 bn per year Europe (Source: The Impact of Broadband on Growth and Productivity, MICUS, A study on behalf of the European Commission (DG Information Society and Media), 2008).
7. На основі даних: Study on the Measurement of E-government User Satisfaction and Impact. European Commission study report, Deloitte Consulting and Indigov, Brussel 2008.
8. Кабінет Міністрів України; Розпорядження, від 13.12.2010 № 2250-р. Проект Конвенції був розроблений Національним центром електронного урядування в тісній співпраці та за фінансової підтримки МВФ.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter