|
|
|
ОСНОВНІ ЗАСАДИ ДІАГНОСТИКИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛЯННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
| |
| 20.02.2013 18:14 |
|
Автор: Мягких Ірина Миколаївна, кандидат економічних наук, доцент, докторант Національного авіаційного університету, м. Київ
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
Нові економічні умови становлення ринкового механізму в перехідний період дозволили отримати не лише позитивні результати, але і призвели до того, що більше половини всіх підприємств України внаслідок загальноекономічної кризи виявилися неспроможними в економічному відношенні та постали перед необхідністю примусової санації. Підставою для виникнення такої ситуації частіше за все стають прорахунки в стратегічних планах і в наборі тактичних заходів, які не повною мірою дозволяють підприємству знайти успішний вихід з кризової ситуації [6].
Актуальність проблеми антикризового управління призвела до появи наукових досліджень в цій галузі. На сучасному етапі як у вітчизняній, так і в зарубіжній теорії та практиці існують різні методи прогнозування неплатоспроможності та банкрутства, які є апогеєм розвитку кризи на підприємстві.
Діагностика кризи розвитку підприємства - система ретроспективного, оперативного і перспективного цільового аналізу, спрямованого на виявлення ознак кризового стану підприємства, оцінку загрози його банкрутства та (або) подолання кризи [2, с.55].
В світовому досвіді при обґрунтуванні необхідності розробки теоретико-методологічних та практичних засад антикризового управління на підприємстві виходять із твердження про кризу як нормальну стадію розвитку підприємства та одночасно відмічають її катастрофічне значення для кожної окремої фірми. Фахівці часто під антикризовим управлінням розуміють або управління в умовах кризи, або управління, спрямоване на вихід підприємства з кризового стану, у якому воно вже знаходиться. Ці напрямки найшли відображення у багатьох публікаціях вітчизняних та зарубіжних вчених: Е.І. Альтмана, Д.Дж. Майєрса, Т.С. Петерса, Р.Дж. Капонінго, І. Ансоффа, Т. Таффлера, І. Адізеса, Ст. Фінка, Р. Зузака, М, Хаммера, Д. Чампі, Є.М. Андрущака, В.Г. Балашова, В.І. Гусєва, Г.П. Іванова, Е.М.Короткова, О.О. Беляєва, Д.В. Валового, Н.І. Глазунової, А.Г. Грязьової, Р.Г. Афанасьєва, Т.С. Клебанової, О.М. Бондара, О.В. Мозенкова та ін.
Політика антикризового фінансового управління є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в розробці та використанні системи методів попередньої діагностики загрози банкрутства та механізмів фінансового оздоровлення підприємства, що забезпечують його захист від банкрутства [5].
Основними видами діагностики кризи розвитку підприємства є [2, с.57]:
- внутрішня, яка здійснюється з ініціативи керівництва підприємства та його власників. Метою її проведення є сканування внутрішнього та зовнішнього оточення підприємства, виявлення проблем розвитку, створення інформаційної бази для розробки антикризової програми;
- зовнішня, ініціатором проведення якої можуть бути як кредитори підприємства, так і потенційні санатори (інвестори), для яких проведення діагностики є необхідною складовою обґрунтування доцільності участі в санації підприємства.
Методи оцінки кризового стану підприємства включають [ 1, с.75]:
- методи прогнозування банкрутства;
- методи рейтингової оцінки;
- методи комплексного аналізу стану підприємства.
Етапи проведення діагностики кризи розвитку підприємства включають [2,с.56]:
І етап. Створення інформаційної бази дослідження.
2 етап. Діагностика кризового стану та загрози банкрутства підприємства.
3 етап. Прогнозування наслідків виникнення ситуації банкрутства підприємства.
4 етап. Дослідження та оцінка потенціалу виживання підприємства.
5 етап. Узагальнення результатів діагностики кризи розвитку підприємства.
У теорії менеджменту до методів прогнозування банкрутства традиційно відносяться методи дискримінантного аналізу та методи нечітких множин, а також більш сучасний підхід, що полягає у застосуванні методу нейронних мереж [1, 3].
Дослідження показали наявність різних трактувань антикризового управління: Антикризове управління - сукупність форм і методів реалізації антикризових процедур стосовно до конкретного підприємства. Антикризове управління - це управління, здатне зм'якшувати кризи, а також утримувати функціонування підприємства в режимі виживання в даний період і виводити його з кризового стану з мінімальними втратами. Антикризове управління - це сукупність форм та методів реалізації антикризових процедур по відношенню до конкретного підприємства-боржника. Антикризове управління - це система організаційно-економічних заходів з діагностики, упередження, нейтралізації і подолання кризових явищ та їх причин виникнення в економічних системах на всіх рівнях економіки. Антикризове управління - спеціальний, комплексний процес моніторингу впливу негативних факторів на діяльність підприємства з метою забезпечення його постійного функціонування у зоні економічної безпеки, вжиття заходів щодо попередження переходу підприємства до кризової зони, а у критичних випадках з метою його максимально швидкого та ефективного виходу з кризової зони. Антикризове управління - це спеціальним чином побудована система управління, націлена на найбільш оперативне виявлення ознак кризового стану та створення відповідних передумов для їх своєчасного подолання з метою забезпечення виживання та відновлення життєздатності окремого суб'єкта господарювання, недопущення виникнення ситуації його банкрутства. Антикризове управління - це управління в кризових умовах, засноване на стратегічному менеджменті, реструктуризації, розробці маркетингової політики і політики управління людськими ресурсами. Але подібні трактування сутності антикризового управління послабляє його запобігальну, випереджальну спрямованість.
Висновки. Таким чином, невирішеним є питання розгляду антикризового управління як процесу запобігання кризи. Тому необхідно зробити акцент у системі антикризового управління саме на передкризову (докризову) підготовку підприємства, профілактичну роботу з недопущення кризи. Реалізація набору антикризових процедур, а саме передкризова підготовка, дозволить знизити ймовірність виникнення кризових ситуацій і банкрутства, підвищити таким чином ефективність діяльності підприємства та економіки в цілому. Бракує системного підходу до ідентифікації загрози неплатоспроможності, розробки та впровадження ефективних заходів щодо запобігання банкрутству підприємств.
Список використаних джерел:
1. Антонова О.В. Управление кризисным состоянием организации (предприятия) [Текст] /О.В. Антонова. Уч. пособие под ред. проф. В.А. Швандера. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 141с.
2. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством [Текст] / Л.О. Лігоненко, М.В. Тарасюк, О.О. Хіленко. К.:КНТЕУ, 2005.
3. Фінансовий менеджмент [Текст] /Підручник. Під ред. А.М. Поддєрьогіна. К.: КНЕУ, 2005.- 536с.
4. Аltаіап, Еdwагd I., «Fіnаnсіаl Ratios, Discriminant Analysis and the Prediction of Corporate Bankruptcy» Journal of Finance (September 1968): рр. 589- 609.
5. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. [Текст] / О.О. Терещенко. Навч. Посібник. – К.: КНЕУ. 2000. – 412с.
6. Третяк О.М. Про проблему банкрутства підприємств [Текст] / О.М. Третяк //Економіка України. 2000. - №2. –С 46-49
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter