|
|
|
СТРАТЕГІЯ ЕКОНОМІЧНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
|
20.02.2013 13:19 |
Автор: Маршалок Ольга Степанівна, студентка Прикарпатського інституту МАУП ім. М. Грушевського
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
Розробка прогнозів і програм становить особливий механізм державного регулювання. Об’єктами програм та прогнозів є як країна в цілому, так і окремі галузі економіки і соціальної сфери, регіони, а також певні напрями діяльності (залучення в економіку іноземних інвестицій, приватизація, зайнятість тощо). Розробка прогнозів та програм соціально-економічного розвитку здійснюється і в країнах з розвиненою ринковою економікою. Проте в період переходу до ринку значимість цього методу регулювання економіки особлива, оскільки саме при розробці прогнозів і програм визначаються стратегічні і тактичні цілі та завдання розвитку, етапи і заходи для їх досягнення, необхідні кошти для їх реалізації [2]. Стратегічні засади соціально-економічного розвитку країни були чітко окреслені у 2002 р. Посланням Президента України до Верховної Ради України. Стратегічна ціль соціально-економічних процесів на найближчі роки відповідно полягала у забезпеченні європейських інтеграційних процесів в Україні. Стратегічними пріоритетами нового етапу розвитку України були визначені: • створення реальних передумов для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі; • забезпечення сталого економічного зростання; • утвердження України як високотехнологічної держави; • соціальна переорієнтація економічної політики [3]. Для реалізації стратегічних цілей та пріоритетів необхідні серйозні інституційні перетворення та дієві стратегічні кроки в сфері макроекономічної політики, розвитку внутрішнього ринку та реального сектора економіки, інвестиційної та структурно-інноваційної діяльності, доходів і соціальної політики, зовнішньоекономічних процесів, регіональної політики, економічної та екологічної безпеки. Слід зазначити, що задекларовані Президентом України завдання не є простими. Для їх вирішення потрібно, щоб діяльність уряду, парламенту, Національного банку України була одно векторною і неавтономною. Окрім того, для досягнення поставленої стратегічної цілі необхідно, щоб у країні були створені реальні передумови. Аналіз соціально-економічного розвитку, з’ясування реальних передумов дає підстави для таких узагальнюючих висновків щодо міжнародної інтеграційної стратегії: 1. Україна за досягнутим рівнем економічного розвитку не може бути активним учасником міжнародних інтеграційних процесів у найрозвинутіших геоекономічних сегментах – Європейському Союзі. 2. Неготовність до широкомасштабної міжнародної інтеграції не означає відмови від курсу на інтеграцію з Заходом, а передбачає збереження ефективних зв’язків в усіх напрямах. 3. Україна може прискорити створення передумов для ефективної міжнародної інтеграції економіки шляхом концентрації ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку світової економіки, формування механізмів випереджального розвитку в сфері науково-технічної, інноваційної, інформаційної, освітньої діяльності. 4. Слід здійснити переорієнтацію державного управління з монетарно-стабілізаційного на інституційний розвиток, на створення державних і ринкових інститутів з генерування та розповсюдження інновацій, розвиток людського капіталу, рівноправних умов для конкуренції у відкритому конкурентному середовищі. 5. Нестача ресурсів для різкого економічного розвитку унеможливлює конкурентоспроможність вітчизняної економіки. Тому потрібно зосередити зусилля на пріоритетних напрямах, галузях, для успішного функціонування яких в країні створені найкращі умови – аерокосмічній, електронній, електротехнічній, фармацевтичній, виробництві нових матеріалів тощо, і які вже сьогодні демонструють високий технологічний рівень та здатність до міжнародної конкуренції. 6. Ефективна міжнародна інтеграція можлива за умови гармонізації українського законодавства з правовою системою ЄС та нормами економічного регулювання і соціального розвитку суспільства. Це достатньо складні завдання, вирішення яких може здійснюватися поступовою, еволюційною адаптацією вітчизняного законодавства, норм і стандартів до системи міжнародних норм і правил [1]. Світ навколо України стрімко і суттєво змінюється. В умовах глобальних трансформацій відбуваються масштабні зсуви у сучасних міжнародних відносинах. Колишні орієнтири міжнародної політики змінюються під впливом потужних і водночас дедалі менш передбачуваних факторів. Такою ж динамічною як сучасний світ, спрямованою у майбутнє, а не в минуле, повинна стати і стратегія економічного та соціального розвитку України, яка, у свою чергу, потребує постійного перегляду.
Список використаних джерел: 1. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник / Швайка Л. А. –К.: Знання, 2006. – 435 c. 2. Старостенко Г. Г. Національна економіка: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Г. Г. Старостенко; Мін. освіти і науки України, Національний ун-т податкової служби України. – К.: Ліра-К, 2011. – 429 с. 3. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004 – 2015 роки) «Шляхом європейської інтеграції» / Авт. кол.: А. С. Гальчинський, В. М. Геєць та ін.; Наук. ін-т стратег. дослідж.; Ін-т економіки та прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європ. інтегр. України. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|