|
|
|
ЕФЕКТИВНІСТЬ ЕКОНОМІЧНИХ ІНСТРУМЕНТІВ ЕКОЛОГІЧНОГО СПРЯМУВАННЯ
| |
| 20.02.2013 09:55 |
|
Автор: Лукаш Софія Валеріанівна, кандидат економічних наук, доцент Львівської державної фінансової академії; Боровик Оксана Несторівна, асистент Національного університету «Львівська політехніка»
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
Сьогодні в ринкових умовах Україна повинна побудувати нову модель реалізації господарських відносин, відкинувши застарілі та неефективні принципи регулювання суспільно-економічними взаєминами. Модернізація вітчизняної економічної системи має бути направлена на екологічну сферу. Роль фінансово-економічних підойм є найбільш значимою у процесі формування та реалізації національної екологічної політики.
Екологічно спрямовану політику національного господарського середовища необхідно проводити в напрямку глобалізації світогосподарських процесів в межах міжародної природоохоронної співпраці. Світовий досвід вказує на те, що сьогодні у межах впровадження державної стратегії екологізації господарського середовища можуть застосовуватися найрізноманітніші підходи.
Початковим елементом державного регламентування процесів екологізації господарських відносин являється чітко сформована фіскальна модель державного природоохоронного менеджменту, що в сукупності з фінансово-економічними важелями та інструментами виступає цілісною системою екологічного оподаткування.
У національній системі екологічних важелів та інструментів основними виступають фіскальні екологічні платежі такі як: екологічний податок, штрафи за адміністративні правопорушення в галузі охорони природи та штрафні компенсаційні платежі за позовами про заподіяння збитків довкіллю. Зазначені екологічні платежі направлені на підвищення рівня бюджетних доходів, проте, основним напрямком мала б бути мінімізація екологічно деструктивного господарювання. Це свідчить про недієвість таких платежів на рівні екологічної політики.
У 2011 році підприємствам, організаціям, установам за забруднення навколишнього природного середовища і порушення природоохоронного законодавства пред’явлено екологічних платежів на загальну суму 2122,8 млн.грн., з них екологічний податок за викиди в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел становив 67,7%, за розміщення відходів – 23,2%, за скиди забруднювальних речовин у водойми – 2,8% та 6,3% – штрафні санкції за порушення природоохоронного законодавства.
Характеристикою процесів функціонування екологічного податку за забруднення навколишнього природного середовища є рівень його фактичної сплати. Тому що, фактично сплачений екологічний податок у порівнянні з пред’явленим відображає не лише ступінь податкової дисципліни, але й віддзеркалює екологічну відповідальність суб’єктів господарювання.
Ще одним фіскальним інструментом, в основі якого закладено обмеження екологічно небезпечної господарської діяльності є штрафи за адміністративні правопорушення в галузі охорони природи. Проте, їх важко назвати ефективними засобами впливу на господарюючих суб’єктів з метою підвищення ступеня їхньої екологічної свідомості, адже штрафні санкції здебільшого розглядаються як формальний платіж, який потрібно сплатити аби надалі продовжувати ті чи інші господарські процеси. Вони не виконують жодної стимулюючої функції, а навпаки, суб’єктам підприємництва здебільшого більш вигідно заплатити штраф за порушення природоохоронних вимог і стандартів, а ніж вдатися до введення певних природозахисних технологій або ж відповідним чином модернізувати виробничо-господарський процес.
В Україні здебільшого домінують традиційні підходи до мінімізації екологічно деструктивного господарювання, які характеризуються посереднім ступенем ефективності. Виникає необхіднісь трансформації діючого в Україні економічного інструментарію природоохоронного спрямування та налагодження тісного взаємозв’язку між господарським середовищем, екологічними вимогами суспільного розвитку та дієвою системою державного економічного забезпечення організації господарських відносин екологічного спрямування.
Список використаних джерел:
1. Боровик О.Н. Економічні інструменти екологізації господарських процесів із врахуванням оцінки їхньої ефективності / О.Н. Боровик // Економічні науки (Серія «Економічна теорія та економічна історія») : збірник наукових праць Луцького національного технічного університету. – Випуск 9 (36). – Луцьк : Навчально-науковий відділ ЛНТУ. – 2012. – С. 20 – 29.
2. Быстряков И. К. Эколого-экономические проблемы развития производительных сил (теоретические и методические аспекты) / И. К. Быстряков : под ред. чл.-кор. НАН Украины С. И. Дорогунцова. – К. : Междунар. фин. агентство, 1997. – 380 с.
3. Гринів Л. С. Концептуальні засади просторової парадигми екологічно збалансованої економіки / Л. С. Гринів // Регіональна економіка. – 2001. – № 4. – С. 54-63.
4. Довкілля України : стат. зб. за 2011 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // www.ukrstat.gov.ua.
5. Податковий кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter