|
|
|
ОБЛІК ТОРГІВЕЛЬНОЇ МАРКИ
| |
| 19.02.2013 13:23 |
|
Автор: Алпатова Дар`я Артеміївна, студентка Миколаївського політехнічного інституту, м. Миколаїв, Україна
|
|
[Секція 3. Облік, статистика і аудит;] |
Актуальність теми. Питання місця та значимості торгових марок в системі бухгалтерського обліку на сьогодні залишається досить проблемним. Відомо, що торгові марки як об’єкти обліку відображаються у складі нематеріальних активів підприємства. Однак існують певні розбіжності у поглядах стосовно того, яке саме місце посідає торгова марка у їхній структурі.
Виклад основного матеріалу. Активи, за якими споживачі дізнаються і відрізняють фірми, - це торгівельна марка. Її облік ведеться на рахунку 123 "Права на знаки для товарів і послуг". Це рахунок нематеріальних активів, на якому показується вартість придбаних (отриманих) прав на користування знаками, під якими випускається (реалізується) продукція підприємства.
У бухгалтерському обліку згідно з п. 9 П(С)БО 8 витрати на створення торгових
марок (товарних знаків) не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Звернемо увагу, що в п. 9 П(С)БО 8 мова йде лише про створення. Тобто торгові марки, які створюються і реєструються підприємством самостійно (на відміну від тих, що придбаваються на умовах договору про передачу виключних майнових прав) у бухгалтерському обліку не визнаються нематеріальними активами, а вартість їх створення списується відразу на витрати періоду.
Це ж підтверджується і МСБО 38 «Нематеріальні активи», де зазначено, що витрати на «внутрішнє генерування» торгові марки по своїй суті не можна відокремити від витрат на розвиток усього підприємства; таким чином, такі об'єкти не визнаються нематеріальними активами.
Такі витрати доцільно відображати на рахунку 93 «Витрати на збут», адже метою виробництва продукції під певною торговою маркою є, насамперед, успішне просування на ринку.
Потрібно розуміти, що об'єктом обліку є не торгові марки, а права на них. А витрати на створення торговельної марки ніякого відношення до прав не має.
Адже можна створити торгову марку і не зареєструвати.
Згідно О.П. Гавриленко основною особливістю бухгалтерського обліку інтелектуальної власності є те, що обліку підлягають не самі об’єкти інтелектуальної власності, а майнові права на них. Документальне підтвердження прав інтелектуальної власності дає змогу реально контролювати частку ринку, а також створює можливості для використання права на торгову марку як на об’єкт купівлі-продажу, оренди. Відповідне документальне забезпечення надає також виключне право використання даної торгової марки та її юридичного захисту.
Нематеріальні активи згідно з пунктами 10 та 11 П(С)БО 8 зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, що складається з:
вартості придбання;
мита;
суми непрямих податків, які не підлягають відшкодуванню (наприклад, сума ПДВ при придбанні неплатником ПДВ);
інші витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням нематеріальних активів і доведенням до стану, в якому вони придатні для використання за призначенням.
Щодо торговельної марки, то її первісна вартість міститиме:
суму зборів, сплачених при реєстрації;
суму держмита при одержанні свідоцтва;
вартість послуг патентного повіреного;
вартість послуг різних фахівців (плата рекламному агентству за розробку, послуги дизайнерів тощо).
Збираємо всі понесені витрати на 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів», а потім переносимо на 123 "Права на знаки для товарів та послуг". Після отримання Свідоцтва про реєстрацію амортизуємо протягом певного строку.
Право власності на торговельні марки, як й інші нематеріальні активи, підлягає амортизації. Згідно з пунктами 25–31 П(С)БО 8 підприємство самостійно встановлює строк корисного використання нематеріальних активів, ураховуючи такі фактори:
строки використання подібних активів;
моральний знос, що передбачається;
правові або інші подібні обмеження щодо строків використання;
очікуваний спосіб використання нематеріального активу підприємством;
залежність строку корисного використання нематеріального активу від строку використання інших активів підприємства.
В обліку товарних знаків є одна невизначеність. Якщо права на користування торговими марками придбані підприємством на документально визначений термін, то в зв'язку з цим і термін "корисного використання" цих нематеріальних активів буде цілком визначеним. Цього не можна сказати про термін "корисного використання" торгових марок, право на які підприємство придбало в результаті здійснення власної поточної діяльності.
Навряд чи можна сказати, що придбані в довгострокове або безстрокове користування торгові марки згодом втратять свою початкову вартість. Цього, як правило, не відбувається. Очевидно, це той самий випадок, коли за умовами П(С)БО 8 амортизація нематеріальних активів повинна нараховуватися протягом терміну, визначеного підприємством, але не більше 20 років. Але ж і через 20, і через 40 років торгова марка підприємства (яке весь цей час безперервно діє і не думає припиняти свою діяльність) ще в силі.
Висновок. Питання місця та значимості торгових марок в системі бухгалтерського обліку на сьогодні залишається досить проблемним. Відомо, що торгові марки як об’єкти обліку відображаються у складі нематеріальних активів підприємства. Однак існують певні розбіжності у поглядах стосовно того, яке саме місце посідає торгова марка у їхній структурі.
Список використаних джерел:
1. «Вісник податкової служби України», серпень 2009 р., № 30 (554), с. 22
2. http://dtkt.com.ua
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter