|
|
|
ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ ВИДАТКІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ
| |
| 18.02.2013 23:43 |
|
Автор: Дерваль Юлія Миколаївна, студентка Дніпропетровської державної фінансової академії
|
|
[Секція 6. Податкова система. Бюджетна система. Правові відносини в економічній системі;] |
Бюджетне планування і прогнозування є важливими інструментами управління бюджетними коштами, які надають реальні переваги органам державної влади, оскільки підвищують ефективність прийняття фінансових рішень, сприяють відкритості процесу управління і прозорості прийняття рішень. У зв'язку з нестабільністю загальноекономічної ситуації період прогнозування об'єктивно скорочений. Тому акцент при визначенні перспектив розвитку місцевих бюджетів слід робити на задачі короткострокового й середньострокового прогнозування. Принципово змінився зміст функціональних завдань місцевих бюджетів: разом з необхідністю вирішення соціальних проблем з'явилися нові задачі, такі як прогнозування видатків місцевих бюджетів.
Однією з ключових проблем бюджетного планування в Україні є вдосконалення процесу планування бюджетів усіх рівнів, узгодження цілей економічного й соціального розвитку, виходячи з наявних фінансових ресурсів та розподілу цих ресурсів з урахуванням стратегічних і тактичних цілей державної економічної політики [5, с. 76].
Основними методами планування місцевих бюджетів є нормативний, розрахунково - аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання. Одним із методів планування місцевих бюджетів є програмно - цільовий метод (згідно глави 4, статті 20 Бюджетного Кодексу)[1]. Програмно-цільовий метод є дієвим інструментом, який забезпечує планування та виконання бюджету на середньострокову перспективу, орієнтований на досягнення мети відповідно до встановлених пріоритетів. Бюджет складений за цим методом суттєво відрізняється від традиційного постатейного або економічного бюджетів, а саме – здійснюється фінансування програм, а не адміністративних одиниць та штатних посад. Основними компонентами програмно-цільового методу є попередній розрахунок доходів і видатків, середньострокове та стратегічне планування доходів і видатків, довгострокове планування капітальних інвестицій, розгляд, оцінка, аналіз та моніторинг виконання бюджету, прозорість і участь громадськості у бюджетному процесі та стратегічне планування. На відміну від традиційного бюджету, який приділяє увагу контролю за цільовим використанням коштів, програмне бюджетування забезпечує функцію фінансового контролю, що базується на результатах програми [3 ].
Розрахункові показники Міністерства фінансів України на 2011 р. виконано на 108,9% у т.ч. за видатками загального фонду – 98,5%, спеціального фонду – 245,8% , а на 2012 рік - на 91,2%, у тому числі за видатками загального фонду - 84,9%, спеціального фонду – 173,6%. Рівень виконання планових показників, затверджених місцевими радами на 2011 р. становив 95,4%, а на 2012 рік - 69,1%. [6, с. 55]. З отриманих даних бачимо, що відсоток виконання місцевих бюджетів за видатками за 2012 рік знизився, порівняно з показниками минулого року, що свідчить неефективну фінансову політику як на рівні держави, так і органів місцевого самоврядування.
Загалом, результати проведеного аналізу показали, що надмірна централізація бюджетних ресурсів, недосконалість порядку їх розподілу, незабезпечення місцевих бюджетів в повному обсязі коштами на проведення, зокрема, видатків розвитку, низька ефективність управління коштами міжбюджетних трансфертів суттєво стримують повноцінне функціонування інституту місцевого самоврядування, не забезпечують надання населенню України якісних послуг та підвищення рівня соціально – економічного розвитку регіонів [4].
Однак все це можливо лише за умови високої якості цих процесів, коли прогнозні та планові бюджетні показники є науково та економічно обґрунтованими, інакше їх застосування не дасть бажаних результатів. Серед системних недоліків в організації бюджетного планування і прогнозування в Україні в першу чергу слід назвати слабку методологічну базу. Тому продовження дослідження в контексті пошуку методів, які б в повній мірі відповідали вимогам сьогодення, є перспективним. В цьому напрямку є доцільним вивчення і застосування зарубіжного досвіду організації та методології бюджетного планування і прогнозування. Особливу увагу слід звернути на досвід Польщі, оскільки ця країна стикається з аналогічними проблемами в сфері бюджетного планування і прогнозування, які притаманні Україні [5, с.88].
Список використаних джерел:
1. Бюджетний кодекс України: Закон України від 8 липня 2010 р. № 2456-VІ // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. rada.gov.ua
2. Виконання Державного та місцевих бюджетів: Державна казначейська служба // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.treasury.gov.ua/main /uk/index
3. Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка,ефективна держава – Програма економічних реформ на 2010 - 2014 рр.: Комітет з економічних реформ при Президентові України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : ttp://www.president.gov.ua/docs/Programa_reform_FINAL_1.pdf.
4. Інформація про стан виконання Зведеного та Державного бюджетів України за 2011 - 2012 рр. : Міністерство фінансів України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ttp://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/printable _article? art_id=324687
5. Сукрушева Г.О. Необхідність прогнозування видатків місцевих бюджетів в сучасних умовах розвитку економіки України/ Г.О. Сукрушева // Вісник економіки транспорту і промисловості: - 2011. - № 36. – С.75-89
6. Щербина І.Ф., Рудик А.Ю., Зубенко В.В. Аналіз виконання бюджету за 2011-2012 рр. / І.Ф. Щербина, А.Ю. Рудик, В.В. Зубенко // Бюджетний моніторинг: – 2012. – № 4. - C. 46 - 80.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter